Терористична діяльність
Андрій Гуров – колишній соліст гурту “Ласковый май”. Народився 27 жовтня 1975 року в Ставропольському краї (село Привільне). У 1992 році закінчив середню школу №5. За час навчання вивчився грати на балалайці, домбрі, контрабасі та гітарі.
У місцевому клубі Гуров зустрів уперше Андрія Разіна, який і запросив його до гурту “Ласковый май” (Гурову тоді було всього 13 років). Як соліст дебютував у місті Сочі в палаці “Фестивальний”.
З 1988 по 1992 роки відіграв понад 1200 концертів, виступав у московському театрі Естради, спортивному комплексі “Олімпійський” і ГЦКЗ “Россия”.
Покинув де-факто групу в 1991 році. Закінчивши школу, спробував вступити до ВНЗ на юридичний факультет, але його призвали в армію. Після служби зайнявся сільським господарством.
Кар’єру музиканта так і не продовжив. У 2000 році збирався переїхати до Москви і відкрити свій бізнес, але через складне фінансове становище здійснив ці плани набагато пізніше.
Спочатку він із дружиною винаймав квартири в Москві, а потім отримав у спадок від її бабусі кімнату в комунальній квартирі.
У січні 2008 року Гуров після чергового скандалу із сусідом-пенсіонером по комуналці влаштував бійку. Під час бійки сусід отримав тяжкі ушкодження, не сумісні з життям. Незважаючи на викликану швидку допомогу, Гуров так і не зміг врятувати постраждалого сусіда.
Незабаром померла і вдова вбитого. Гуров був засуджений до шести років тюремного ув’язнення. Відбував покарання в колонії суворого режиму №11 у Ставрополі, де був фронтменом музичного гурту “Вініл Інтер”, складеного з ув’язнених, який виконував шансон.
Дострокового звільнення Гурову вдалося домогтися 2011 року. Андрій спробував облаштуватися в Москві, але так і не зміг знайти роботу, маючи судимість, і повернувся в рідне Привільне.
Дружина Алія залишати столицю відмовилася, згодом подружжя розлучилося. Згодом співак зайнявся агробізнесом, а також знову влаштував особисте життя і одружився з Тетяною Божко.
Зараз подружжя живе в Ростові-на-Дону і ростить двох синів. Крім того, Андрій повернувся на сцену і почав гастролювати як сольно, так і зі збірним ретроконцертами.
Гуров активно займається творчістю: брав участь у радіоефірах, давав концерти в Таганрозі, Краснодарі, Мінеральних Водах та інших російських містах.
Але постарілий співак, розквіт якого припав на часи пізнього СРСР, так і не зміг повернути хоча б тінь колишньої популярності. Тому він вирушив на тимчасово окуповані території України в спробі знайти шанувальників серед тих, хто ностальгує за “совком”.
Уперше на Донбас Гуров вирушив у 2016 році за пропозицією шансоньє Олександра Дадалі. До цього моменту, як визнає сам артист, він не до кінця розумів, що відбувається на фронті. Але коли потрапив на лінію фронту, “все усвідомив”. З 2016 року і до сьогодні Гуров продовжує їздити з концертами і “гуманітарною допомогою” на Донбас.
Наразі він збирає пожертви та возить амуніцію для військовослужбовців РФ, які беруть участь у так званій “сво”. Також Гуров регулярно виступає перед російськими терористами, як він стверджує, “на лінії фронту”.
Колег по цеху, які не підтримали або виступили проти війни Росії в Україні, Гуров “не розуміє” і звинувачує у спробі сховатися від санкцій або зберегти свої фінанси за кордоном. Він заявляє, що “завжди буде за свою країну, тому що це Росія”.
Загалом Гуров – це типовий представник “російської мрії”. Вбивця, який відсидів, музикант-невдаха, що заробляє на хліб, виконуючи вкрадені в колег пісні, і “незадоволений волонтер”, який знімає сюжети сам про себе, аби не потрапити під загальну мобілізацію. Але і його рано чи пізно відправлять удобрювати поля Донбасу.
Читайте також
