Масовка для Путіна: хто насправді стояв за спиною диктатора в новорічному зверненні

Найманці, окупанти зі стажем і “невідомі солдати”: хто виступив масовкою на новорічному привітанні путіна

У мережі гуляє багато конспірології щодо людей у військовій формі, які стояли за спиною Путіна в новорічному зверненні. У блондинці взагалі визнали жінку, яка часто з’являється в кадрі під час поїздок “президента рф” під виглядом то морозивниці, то рибалки, то прочанки, то депутата-єдинороса. Виявилося, що це не вона, тому ми вирішили перевірити й інших учасників масовки і зрозуміти – хто ж ці найманці.

Найманці, окупанти зі стажем і “невідомі солдати”: хто виступив масовкою на новорічному привітанні путіна

ФСОшники, актори чи військові злочинці? Хто насправді виступив фоном для путіна на новорічному привітанні

Новорічна промова російського диктатора навряд чи когось здивувала за змістом. Прозвучав уже звичний набір пропагандистських кліше і старечого маразму. Однак увагу досвідченої публіки привернуло незвичайне тло привітання. Замість веж Кремля за його спиною вишикували масовку у формі армії рф.

До речі, звернення було настільки провальним, що наступна
заява путіна
– про початок “різдвяного перемир’я”, пройшло і без масовки, і взагалі без відео, текстовку просто залили в Telegram – боїться “Макіївки 2.0” через мобіків-алкашів? Ну і свята у нього проходять відверто так собі: ЗСУ успішно утилізує орди окупантів під Бахмутом, кілька сотень “мобіків” у Макіївці накрила “бавовна”, тож нова хвиля мобілізації приречена на провал. Так і нагороджувати скоро буде нікого.

 

Але повернемося до новорічної масовки. У мережі, природно, розгорілися дискусії з приводу особистостей цих людей. З подачі кількох ЗМІ вкоренилася думка, що це спеціально відібрані співробітники Федеральної служби охорони. У жінці, яка стояла праворуч від Путіна, і зовсім визнали давню “героїню” пропагандистських сюжетів за участю перших осіб рф.

Усі ці теорії заслуговують на повагу, проте реальність виявилася куди більш прозаїчною. 31 грудня кремлівський карлик відвідав штаб Південного військового округу (ПВО) і вручив нагороди російським військовим. Вони і стоять за спиною путіна на новорічному ролику.

Звичайно, це не випадкові люди. Усі ми пам’ятаємо, що у “президента рф” гостра фаза параної настала ще в розпал пандемії COVID-19. Його максимально ізолюють від живих людей, а стояти поруч із “тілом першого” дозволено тільки тим, хто пройшов жорсткий карантин і здав усі необхідні аналізи. Цим, мабуть, і пояснюються далеко не святкові обличчя масовки.

До речі, кумедно, що фон для Путіна, судячи з усього, ретельно підбирали сценаристи, адже далеко не всі з нагороджених потрапили в кадр. Із 24 осіб, які були статистами у привітанні, виділили квоту лише для чотирьох “нацменів”, хоча ордени та медалі отримали значно більше “неросійських” військових.

Здавалося б, про що тут далі говорити, але поверхневий гуглінг видав масу цікавих деталей про цих персонажів. Варто зазначити, що більшість із них змінили імена в соцмережах, закрили профілі або зовсім їх видалили. Але хто шукає, той завжди знайде. Гіперпосилання на прізвищах ведуть на їхні особисті сторінки.

Майор Волков Євген Олексійович

Волков – кадровий військовий. Бере участь у вторгненні в Україну ще з серпня 2014 року, тоді був командиром 2-ї танкової роти 136 окремої мотострілецької бригади 58 армії (м. Буйнакськ, Республіка Дагестан). Свою злочинну діяльність він продовжив і з початком так званої “сво”, за що отримав орден мужності. Проживає Волков у місті Кіров, разом із дружиною Алісою (у дівоцтві – Анамова) і малолітньою донькою.

Старший лейтенант Гвоздеров Олександр Олександрович

Закінчив школу в Торханському сільському поселенні (Чуваська республіка) 2012 року. Потім потрапив до армії, де, ймовірно, навчався на пілота бойового вертольота. Судячи з фотографій у соцмережах, служить у флотській авіації або морській піхоті. Нагороджений орденом мужності за участь у “сво”. Проживає
Волков
у місті Шумерля, Чуваської республіки, де його батько володіє фермерським господарством.

Майор Дмитро Мирон

Уродженець Молдови, народився 28 вересня 1993 року. Проходив службу у військовій частині №1045 (м. Комрат, АТО Гагаузія, Молдова). Долучився до лав терористів “ЛНР” у 19 років, починав у НЗФ “Призрак” Олексія Мозгового. Нині командує розвідротою 7-ої окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу (м. Брянка, Луганська область).
Мирон
отримав орден мужності за участь у “СВО” і звання “герой “ЛНР”, після чого засвітився в
одному із сюжетів
пропагандиста Олександра Коца.

Рядовий Михайленко Анатолій Ігорович

Проживав у Донецьку до окупації і залишився там після захоплення “влади” терористами. Займався музикою і до 2022 року не мав жодного стосунку до армії. Наприкінці 2021 року Михайленко перестав проявляти активність у соцмережах, мабуть, переховувався від загальної “мобілізації”, але невдало. Його не тільки “забрили в москалі”, а й під камери вручили орден мужності за участь у “сво” – тобто легалізували причетність до воєнних злочинів, що не залишиться непоміченим у Гаазі.

Підполковник Смердов Анатолій Володимирович

Числиться заступником командира 138-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади (п. Кам’янка Виборзького району Ленінградської області). У медіа “прославився” після того, як погрожував мобілізованому петербуржцю “вибити зуби”, “стукнути прикладом по голові” і “посадити в яму” за відмову брати участь у “сво”. Мабуть, за це і нагороджений орденом мужності.

Старший лейтенант Шнайдер Юрій Вікторович

Народився 17 червня 1996 року. Закінчив Рязанське вище повітряно-десантне командне училище, нині мешкає в Красноярську і служить у ПВО.
Шнайдер
також отримав орден мужності за участь у “сво”.

Майор Юсупов Шаміль Мурадович

Народився 03 січня 1984 року. Брав участь в окупації Криму в 2014 році у званні єфрейтора, будучи старшим навідником 1 реактивного артилерійського взводу, 18 окремої мотострілецької бригади (ст. Калиновська і Ханкала, Республіка Чечня). На момент початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Юсупов був обчислювачем гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в 136-ій окремій мотострілецькій бригаді 58 армії (в/ч 63354). За вбивства мирного населення і руйнування цивільної інфраструктури нагороджений орденом мужності.

Підполковник Абдразаков Фарід Гафіятович

Народився 28 березня 1978 року. Закінчив школу №50 міста Тюмень у 1995 році, а після цього – Тюменський військово-інженерний університет. У 2019 році постав перед судом за порушення антикорупційного законодавства, але справу було закрито “через малозначність правопорушення”. Нині
Абдразаков
служить заступником командира 12 окремої інженерної бригади (в/ч 63494, вг. Алкіно-2), проживає в місті Уфа, Республіка Башкортостан. Нагороджений медаллю Суворова, “За відзнаку військовій службі” І ступеня, “За розмінування” та орденом “За військові заслуги”.

Лейтенант Пазлієв Іван Олексійович

Народився 16 серпня, проживає в Севастополі. Випускник Ставропольського президентського кадетського училища, куди його прилаштував батько – Олексій Пазлієв, капітан 1-го рангу, начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів Військово-морського флоту, учасник вторгнення РФ у Грузію в 2008 році.
Пазлієв
-Молодший отримав орден “За заслуги перед Вітчизною” IІ ступеня, мабуть, теж завдяки зв’язкам батька.

Старшина Царукаєва Інга Олександрівна

Народилася 01 лютого 1989 року. Проживає в місті Владикавказ, служить у Південному військовому окрузі. За які заслуги вона отримала медаль Суворова – можна тільки здогадуватися.

Рядовий Амелін Олександр Миколайович

Мабуть, найбільш медійний “герой” цього матеріалу. Народився 16 лютого 1987 року, закінчив школу №4 у місті Касимов, Рязанська область. Амелін вирушив воювати проти України “добровольцем” у листопаді 2022 року, служить у розвідувальному підрозділі БАРС “Каскад”, який складається з депутатів Держдуми і законодавчих зборів у регіонах. До цього був куратором Санкт-Петербурзького відділення “Волонтерської Роти” і керівником Центрального штабу “Молодої Гвардії Єдиної Росії”. Проживає Амелін у місті Москва замість із дружиною – Іриною Амеліною, і донькою Алісою. Веде сторінки в
Instagram
і канал на
YouTube
. Отримав орден мужності за участь у “сво”.

Лейтенант Аносов Денис Юрійович

Народився 21 липня 1995 року. Служить у ПВО, а проживає в місті Калінінград. Аносов захоплюється активними видами відпочинку і займається спортом. Що спонукало його вирушити в чужу країну, щоб вбивати жінок, старих і дітей – незрозуміло. У нагороду за втрачені совість, здоров’я і, цілком імовірно, життя
Аносов
отримав орден мужності.

Генерал-майор Корнєв Олександр Володимирович

Народився 02 липня 1977 року. Закінчив Рязанське вище повітряно-десантне командне училище 1999 року. Службу проходив на командних посадах від командира парашутно-десантного взводу до начальника штабу повітряно-десантної дивізії. У 2015 році Корнєв закінчив Загальновійськову академію ЗС РФ. Має бойовий досвід, брав участь у каральній операції на Північному Кавказі. Нині служить командиром 7-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії (Новоросійськ, Краснодарський край), а проживає в гуртожитку в селищі Новий дім, Костромської області. Замість нормального житла генерал-майор отримав до свят медальку ордена Олександра Невського.

Капітан Сидоренко Анна Сергіївна

Найбільш контраверсійний персонаж цього списку. Після виходу в ефір новорічного звернення Путіна користувачі соцмереж вирішили, що жінка за його спиною – це Лариса Сергухіна, “героїня” багатьох пропагандистських сюжетів за участю кремлівського карлика. У різний час вона була то морозивницею, то рибалкою, то прочанкою. Але поглиблений аналіз зовнішності, а також голоси на відеозаписах доводять, що це все ж таки дві різні жінки. Сидоренко – це реальна людина. Вона закінчила гімназію №1 міста Благовєщенська 1999 року, вищу освіту здобула в Амурській державній медичній академії за спеціальністю “лікувальна справа”. Проживає Сидоренко у місті Благовєщенську разом із донькою, а зараз очолює медичну службу 71-го мотострілецького полку (в/ч 16544, ст. Калиновська, Чеченська республіка). Отримала орден мужності за участь у “сво”.

Єфрейтор Матвєєв Тимофій Олександрович

Народився 2002 року. Закінчив школу в селі Катерино-Нікольське, Єврейський автономний округ, потім навчався в політехнічному технікумі в Біробіджані. Служить механіком-водієм танка Т-72БЗ окремого танкового батальйону 76-ї десантно-штурмової дивізії, проживає в селі Стовпове. Матвєєв нагороджений званням герой росії “за неодноразовий прояв мужності і героїзму”. Але справжньою гордістю своїх батьків – Тетяни та Олександра Матвєєвих, стане лише після того, як повернеться додому в чорному мішку, а вони отримають білу Ладу.

Лейтенант Короленко Валентина Володимирівна

Народилася 1993 року. Закінчила Військово-медичну академію, часто фігурувала в пропагандистських сюжетах як переможниця змагань для військових медиків. Нині числиться в медичній службі 76-ї десантно-штурмової дивізії, проживає в місті Батайськ, Ростовська область.
Короленка
нагороджена медаллю “За порятунок загиблих”, хоча тактична медицина “другої армії світу”, як засвідчила практика, часто закінчується добиванням своїх же поранених.

Старший лейтенант Сумія Дандаа Дандаа Акаа Оглу (Сергійович)

Народився 04 березня 1996 року. Місцем проживання в соцмережах вказує Санкт-Петербург. Точних даних про місце служби
Дандаа
наразі немає, але з отриманням ордена мужності за участь у “сво” його привітав голова Тувинської регіональної громадської організації “Ветерани спецпідрозділів”, до якої входять колишні та чинні бійці Росгвардії.

Полковник Шишкін Віталій Андрійович

Народився 24 березня 1982 року. Служить командиром 559-го бомбардувального авіаційного полку 1-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС РФ (в/ч 75392, м. Морозовськ, Ростовська область). Літаки цього підрозділу активно бомбили Харків у перші місяці повномасштабного вторгнення РФ. Пізніше базувалися в смт. Гвардійське, Крим. 17 серпня, після вибухів на військовому аеродромі, вцілілі борти перекинули на територію РФ, а Шишкін отримав орден “За заслуги перед Вітчизною” I ступеня.

Майор Козлуков Олексій Вікторович

Народився 16 березня 1988 року. Закінчив Московське вище військове загальновійськове командне училище. Проживає
Козлуков
у місті Москва.

“Невідомі солдати”

Кілька персонажів із цього списку максимально не публічні, інформації в інтернеті про них немає. Можна подумати, що вони служать у розвідці або інших суперсекретних структурах. Але, дивлячись на ці обличчя, напрошується висновок, що це пересічні статисти, які нічим себе в житті не проявили. Серед них: підполковник Моргунов Роман Анатолійович, майор Савон Олександр Віталійович, молодший сержант Слєпньов Іван Борисович, підполковник Уваров Максим Вікторович і рядовий Пірбудагов Казім Абдулбасирович. За що вони отримали нагороди – поки що загадка.