Історія одного “БАРСа”. Хто насправді командує “добровольцями” в армії рф

Батальйони “БАРС” сумно відомі терором проти мирного населення України, а їхні командири – злочинці з багаторічним стажем.

На третій рік повномасштабної війни російська пропаганда все ще стверджує, що в лавах її армії воюють переважно добровольці. Хоча не секрет, що заміщати значні втрати на фронті вс рф вдається тільки завдяки прихованій мобілізації.

Однак невелика частина добровольців там справді є, хоч вони й разюче відрізняються від “безкорисливих героїв нашого часу”, якими їх малює КремльТБ. Йдеться про загони і батальйони “БАРС” (бойового армійського резерву країни).

Проєкт з’явився 2021 року. За задумом це армійський резерв, який складається з чоловіків, що мають бойовий досвід і готові його знову застосувати, “коли батьківщина покличе”.

За фактом же в ці підрозділи пішли переважно ті, кого регулярна армія з тих чи інших причин не захотіла брати до своїх лав. А також ті, хто побачив у війні хорошу можливість швидкої наживи і задоволення своїх садистських нахилів.

Як це влаштовано, чому “добровольці” виявилися гарматним м’ясом і як поняття честі та звитяги в російській армії легко перемогла жага наживи “evocation.info” розповідає на прикладі командира батальйону “БАРС-8” Дениса Сидоренка (повне досьє і дані тут).

“Маестро хлібних справ”

Листопад 2023 року. Пропагандисти офіційного видання вс рф “Красная звезда” знімають черговий сюжет про “героя сво”. У кадрі командир батальйону “БАРС-8” із позивним “Маестро”. Він багато розповідає про любов до Батьківщини та турботу про своїх бійців, а також мотиви, через які знову пішов на війну – винятково патріотичні.

Понад десять років тому “Маестро” також був героєм новинних сюжетів, щоправда іншого характеру. Тоді він був відомий як Денис Сидоренко – командир 63-го полку особливого призначення (в/ч 3695, м. Ангарськ). Цей підрозділ брав участь у Чеченській кампанії та інших інтервенціях на Північному Кавказі.

Сидоренко служив у цьому підрозділі з 1994 року, дослужився до полковника і посади командира частини. У 2011 році виявилося, що замість того, щоб готувати своїх бійців до війни, він багато років здавав їх в оренду місцевим підприємцям.

Командира ангарського спецназу засудили за корупційною статтею, але від тюремного ув’язнення йому вдалося відкупитися. Незважаючи на тяжкість пред’явлених звинувачень – йому всього лише на два роки заборонили займати командні посади на військовій службі.

Тоді Сидоренко перейшов на роботу в Сибірську філію Управління відомчої охорони Міністерства транспорту рф. Займав посаду начальника відділу з організації охорони об’єктів.

Але це місце виявилося не особливо “рибним” і не задовольняло тягу Сидоренка до красивого життя. Тому полковник у відставці кинув дружину з двома дітьми і поїхав у Краснодарський край, а точніше в курортний Єйськ. Там він очолив відділ з питань культури і туризму місцевої адміністрації.

Здавалося б: почесне заслання для легенди ангарського спецназу, що прокрався. Але не тут-то було. Сидоренко розгорнув на новій посаді бурхливу діяльність: почав переділ Довжанського пляжу. Підприємцям, які погодилися платити винагороду новому начальнику, ділянки виділяли, а решта залишилися не при справах.

Місцевим жителям він запам’ятався тим, що в принципі заборонив безкоштовний відпочинок біля моря. Примітно, що всі гроші, зароблені завдяки цьому “нововведенню”, осідали в компанії самого Сидоренка під назвою “Єйські курорти”.

Варто зазначити, що він зробив висновки з минулого свого корупційного скандалу і зрозумів, що потрібно ділитися з начальством. Тому його незабаром перепризначили на ще більш “хлібну” за місцевими мірками посаду – начальника відділу економіки адміністрації Щербинівського району.

Коли Сидоренко зміг забезпечити собі та своїй молодій коханці Вікторії безбідне життя, то взявся за політичну кар’єру. Він заполонив місцеві ЗМІ замовними матеріалами – “чорнухою”, проти губернатора і чинного мера Єйська, сподіваючись обійняти його посаду. Але на виборах зазнав поразки, а потім і позбувся посади.

Повернення “героя”

Після початку повномасштабного вторгнення Сидоренко багато висловлювався в соцмережах про те, як потрібно воювати, однак сам на фронт не поспішав. Незважаючи на досвід участі в бойових діях у складі спецпризначенців, він вважав за краще відсиджуватися в тилу і критикувати військово-політичне керівництво рф.

Проте вже у 2023 році Сидоренко отримав привабливу пропозицію – очолити добровольчий батальйон “Барс-8”. На відміну від регулярних підрозділів вс рф, такі батальйони контролюються тільки умовно. Хоч вони і називаються “добровольчими” на ділі ж це по суті легалізовані найманці.

Крім того, що їх фінансує російське міноборони, “Барси” практично відкрито займаються “самозабезпеченням”. Тобто грабунком і розбоєм на відведених їм ділянках біля лінії фронту. Також вони часто виконують і “поліцейську” функцію, тобто допомагають гауляйтерам і колаборантам організовувати репресії проти цивільного населення.

Денис Сидоренко та його підлеглі з “Барс-8” щонайменше з кінця літа 2023 року відзначилися в цілій низці таких інцидентів на тимчасово окупованій частині Запорізької області, у Пологівському районі. За свідченнями місцевих жителів, вони причетні до викрадень, вимагань, а також убивств кількох фермерів і підприємців.

На певному етапі те, що відбувається, обурило навіть їхніх “колег” із суміжних підрозділів. Вони вимагали вивести “Барс-8” зі своєї зони відповідальності. Скандал тоді вдалося зам’яти за особистого втручання командувача 58 армії і терор цивільних ненадовго припинився.

Примітно, що доказів безпосередньої участі самого Сидоренка (позивний “Маестро”) у нинішніх бойових діях фактично немає. Він любить зніматися в роликах російської пропаганди і розповідати як піклується про особовий склад. Однак його підлеглі розповідають зовсім інше.

“Командування, окремі особистості, просто прийшло, щоб зрубати грошей. Їм нецікава була спецоперація, по барабану на особовий склад, вони там роблять свої справи. Навіть зараз командування сидить у теплому місці, у них чисто і тепло”, – стверджує підлеглий Сидоренка в цьому інтерв’ю.

Не менш цікавий факт. Взимку “Барс-8” таки вивели безпосередньо на першу лінію. Підрозділ почав зазнавати великих втрат через низький рівень підготовки та забезпечення. Але командира з ними не було. Він поїхав у тривалу відпустку в Краснодар, де шукав у місцевому чаті з ким весело провести ніч поки його підлеглі гинули на Запоріжжі.

Була в цього візиту й інша мета. Після згаданого вище скандалу фінансові потоки Сидоренка почали вичерпуватися, він почав шукати іншу схему і знайшов – збори. Виявилося, що родичі та знайомі його бійців регулярно переказують їм гроші на закупівлю амуніції та обладнання, і все це проходить повз “касу” комбата.

Це “упущення” він успішно ліквідував за допомогою свого брата Сергія Сидоренка. Разом вони створили благодійний фонд “Барс Схід” нібито на потреби підрозділу. Відтоді всі пожертвування проходять через нього. Значна частина грошей, як скаржаться близькі бійців, просто пропадають, але домогтися звітності від комбата і його брата їм не вдається.

Гріхи батька

На початку нашої історії ми не дарма згадали, що після корупційного скандалу “Маестро” втік із Сибіру, кинувши дружину з двома дітьми. Як склалася доля його дітей – теж важливий штрих у портреті цього “героя”.

Денис Сидоренко був одружений з Юлією Іванищенко. Від першого шлюбу має двох дітей: Дарину та Максима. Зараз проживає з новою пасією на ім’я Вікторія, від неї має малолітнього сина Івана. Незважаючи на значні, завдяки корупційним зв’язкам, доходи, Сидоренко планомірно ухиляється від сплати аліментів під приводом участі в бойових діях.

Дар’я Сидоренко народилася 31 липня 2008 року. Проживає з матір’ю в Новосибірську, навчається в місцевій школі №65. Професійно займалася гімнастикою, але була змушена припинити виступи. Через низькі доходи матері та відсутність аліментів їй довелося з ранніх років заробляти самій, підпрацьовує тренером, іноді отримує подачки – перекази від нової дружини батька.

Максим Сидоренко народився 23 квітня 2006 року. Навчався в Козачому кадетському корпусі імені О. Куянова (м. Бердськ). Хоч і виховувався в дусі “любові до русского міра”, ще в юнацькому віці усвідомив брехливість російської пропаганди, не останньою чергою через життєвий шлях батька, з яким спілкувався аж до 2020 року.

Відтоді Максим почав підтримувати місцеву опозицію, виступав на підтримку Олексія Навального. Після початку повномасштабного вторгнення різко засуджував дії вс рф, донатив на ЗСУ, намагався вступити до лав Легіону “Свобода Росії”. У липні 2023 року був затриманий у Москві під час підготовки диверсії на об’єктах газорозподільної мережі. Числиться у списку терористів та екстремістів.

Полковник Денис Сидоренко через цю історію став фігурантом службового розслідування. Але зміг знову відмазатися від наслідків, відмовившись від рідних дітей. Так само, як він потім зробив і з “дітьми прийомними” – своїми бійцями, кинувши їх на Запоріжжі під снаряди і кулі без підготовки і спорядження. Поки вони гинули – він розважався в нічних клубах Краснодара, за донати на потреби “БАРС-8”.