“Обнулити” Пригожина: як Кремль зливає “кухаря Путіна”

Пригожин нажив собі впливових ворогів в оточенні Путіна. Що на нього чекає далі.

Весь цивілізований світ жахнувся від опублікованого в мережі відео, на якому полоненому українському військовому по-звірячому відрізають голову. Садисти сховали свої обличчя, але після цієї публікації з’явилася версія, що вбивцями можуть бути бойовики ПВК “Вагнер”. Незабаром у мережі з’явилися підтверджувальні свідчення трьох “вагнерівців”. І вони дискредитували особисто господаря цієї ПВК – Євгена Пригожина.

Примітно, що цей “скандал” з’явився на тлі провальної спроби зимово-весняного наступу російської армії. Окупантам так і не вдалося домогтися хоч якихось значних територіальних досягнень. Загарбники провалили навіть завдання-мінімум. Не змогли окупувати Бахмут із подальшим виходом на Краматорськ і Слов’янськ.

Відповідає за цей напрямок особисто Пригожин. Він обзавівся низкою впливових ворогів в оточенні кремлівського диктатора. Також ватажок “вагнерівців” останніми місяцями активно нарощував політичну вагу. Тож не дивно, що його почали зливати на всіх можливих фронтах. Докладніше в матеріалі evocation.info.

Довгий язик Пригожина

ПВК “Вагнер” не одразу задіяли в повномасштабному вторгненні – незважаючи на те, що з 2014 року вони неодноразово брали участь у бойових діях в Україні. Це пов’язано з конфліктом, який уже тоді існував між Пригожиним і оточенням Путіна.

Пригожин побудував свою бізнес-імперію на зв’язках із низкою впливових людей, які наблизили його до керівництва рф. Але в якийсь момент він почав зловживати самопроголошеним титулом “кухаря путіна”. Пригожин поліз у сфери впливу інших поплічників кремлівського диктатора.

За підсумком його відсунули від усіх держконтрактів і залишили можливість збагачуватися тільки за межами країни. В Африці та на Близькому Сході. Там його ПВК “Вагнер” узяло під контроль низку нафтогазових родовищ, золоті копальні та інші джерела корисних копалин. Усе це відбувалося під виглядом допомоги диктаторським режимам у Сирії, Лівії, Судані та інших країнах.

Але й тут Пригожина підвів його довгий язик. Приписуючи собі всі “перемоги” в закордонних кампаніях російської армії, він ще сильніше налаштував проти себе міністра оборони рф Сергія Шойгу. У підсумку “вагнерівці” зазнавали величезних втрат у прямих зіткненнях з армією США і бойовиками ІДІЛ. А все тому, що сили, підконтрольні Шойгу, просто залишали найманців без підтримки авіації та артилерії.

Однак навіть це не охолодило амбіції Пригожина. Він посварився з першим заступником глави АП Сергієм Кирієнком, намагаючись збити з посади його протеже – губернатора Ленінградської області Олександра Бєглова. Його підлеглі також намагалися відібрати хліб у ГРУ і ФСБ. Коли вклинилися в їхню операцію з втручання в американські вибори.

Пригожин примудрився розлютити навіть найближчого соратника Путіна – мільярдера Юрія Ковальчука. Але ж він став одним із головних ідеологів так званої “спеціальної військової операції”. За підсумком Пригожина не залучили до організації повномасштабного вторгнення в Україну.

Але найманці Шойгу (наприклад, ПВК “Редут”), створені за подобою ПВК “Вагнер”, повністю провалили поставлені завдання. Путіну потрібен був результат, адже обіцянку “взяти Київ за три дні” його воєначальники виконати не зуміли. Тому й вирішили покликати Пригожина. Вважалося, що “вагнерівці” або забезпечать просування, або їхнього ватажка можна буде остаточно поховати. Хоча б політично.

Зоряний час Пригожина

Слід зазначити, що до справи він підійшов ґрунтовно. Бойовики Пригожина з’явилися на полі бою в Україні наприкінці березня – майже через місяць після початку вторгнення. У рамках масштабної рекрутингової кампанії до лав ПВК “Вагнер” почали набирати сотні найманців. Навіть тих, хто раніше перебував у так званому “чорному списку”, – тобто був забракований.

“Вагнерівців” кидали на найскладніші ділянки фронту і вони показали результат. Після того як їм вдалося зайняти Попасну, Пригожин отримав “карт-бланш” особисто від Путіна. Йому дозволили набирати гарматне м’ясо в російських колоніях – так званий “проєкт “К”. Спочатку він особисто їздив по в’язницях і агітував “зеків” вступати в ПВК. А потім труни з “кашниками” масово поїхали додому. Тож ув’язнених почали записувати у “вагнерівці” добровільно-примусово.

Схоже, що такий спосіб дав змогу Пригожину суттєво поповнити лави найманців. У такий спосіб вдалося завербувати близько 50 тисяч зеків – із них на фронті залишилося тільки 10 тисяч. Решту або вбито, або поранено, або зникли безвісти. За допомогою зеків Пригожину вдалося переломити ситуацію на деяких ділянках фронту. І він знову “зловив зірку”.

Пригожин почав часто з’являтися в новинному порядку денному. Став коментатором на всілякі теми: від обстановки на фронті до зовнішньополітичного курсу. До його просування підключився пул великих Telegram-каналів і так званих “воєнкорів”. Він обзавівся і ситуативними союзниками. Серед них глава Чечні Рамзан Кадиров, відомий пропагандист Володимир Соловйов і низка генералів. Зокрема колишній командувач “сво” Сергій Суровікін.

З літа минулого року Пригожин публічно позиціонує ПВК “Вагнер” як найбільш боєздатний підрозділ. Мовляв, саме воно задає темп так званої “спеціальної військової операції”. Тривалий час його бравада супроводжувалася принизливими висловлюваннями на адресу військового керівництва РФ. Зокрема міністра оборони Сергія Шойгу і начальника генштабу Валерія Герасимова.

Після захоплення Соледара акції Пригожина в очах кремлівського диктатора, очевидно, знову зросли. Він отримав завдання взяти Бахмут, за який уже майже рік ведеться запекле протистояння. Але тут його самовпевненість і любов до “яскравих цитат” зіграла з ним злий жарт. Кремлівські апаратники вирішили провчити вискочку, навіть ціною провалів на фронті.

Як зливали Пригожина

Керівництво міноборони РФ спочатку залишило “вагнерівців” сам на сам з українською армією. У ключові моменти сили регулярної російської армії пропадали з флангів, авіація й артилерія не виходили на рубежі. Згадуємо сирійську кампанію “Вагнера”, коли Пригожин посварився з Шойгу. Той самий почерк. Усе це збіглося з відстороненням Суровокіна і переходом “сво” під управління особисто Герасимова.

Пригожин спробував переграти своїх опонентів. Розуміючи, що рано чи пізно “колеги” почнуть йому мстити, він обзавівся власними літаками і гаубицями. Але й це не допомогло, адже “вагнерівцям” просто перестали відвантажувати снаряди. А це вже знову-таки парафія міноборони рф. Вишенька на торті – йому закрили доступ до людського ресурсу. Ув’язнених тепер вербують у ПВК, підконтрольні Шойгу.

Що зробив Пригожин? Вирішив, що в нього достатньо популярності, щоб “пободатися” з противниками в публічному просторі. Спочатку він звинувачував керівництво міноборони рф, зливав документи з обмеженим доступом, вимагав і погрожував… Але через кілька тижнів стало зрозуміло, що на нього стоїть “блок” на федеральних каналах. Як то кажуть, якщо про подію не розповіли по телевізору, то її й не було. І навіть сітка Telegram-каналів у такому разі не допоможе.

Пригожин зрозумів, що програв, і почав публічно вибачатися. Ситуація для його найманців дещо покращилася. Останніми тижнями “вагнерівці” знову отримують снаряди. Їм дозволили забирати мобілізованих з інших ділянок фронту. На фланги наступу в Бахмуті зайшли підрозділи десантників. Але тут не варто обманюватися. Усе це для того, щоб виконати “хотілку” Путіна і повністю окупувати Бахмут до 9 травня.

Особисто для Пригожина ситуація не змінилася. Цього разу йому ніхто і нічого не забуде. ПВК “Вагнер” буде остаточно знищено в бахмутській м’ясорубці. Або перейде під контроль більш тямущих і менш язикатих товаришів. Номінальним керівником може стати хтось із колишніх бойових командирів, яких найманці вже знають. Наприклад Андрій Трошев або Андрій Богатов. Сам “Вагнер” – Дмитро Уткін, навряд чи захоче виступати публічним обличчям компанії.

“Обнулення” Пригожина

Що буде з Пригожиним? Найімовірніший сценарій – його призначать “головним військовим злочинцем”. І спишуть на нього більшу частину звірств, які здійснювали окупанти в Україні. Можливо навіть будуть показово судити, якщо справа дійде до мирних переговорів і когось доведеться передати в Гаагу як “жест доброї волі”. А може й просто показово ліквідують “для науки нащадкам”.

На користь цієї версії якраз і свідчить згадана на початку історія зі стратою українського військовополоненого. А також свідчення колишніх “вагнерівців”, що наказ на “обнулення” (вбивство, – ред.) полонених і цивільних віддавав особисто Пригожин. Цілком імовірно, що це правдива історія. Адже в тому, що Пригожин – військовий злочинець, не може бути й тіні сумніву.

Однак питання в тому, чому відео страти, зняте ще торік, з’явилося саме зараз, коли позиції Пригожина на всіх фронтах значно ослабли. І вдарила ця історія по іміджу “чесного воїна”, який він так довго і скрупульозно вибудовував. Адже неспроста в публічних виступах Пригожин хвалить хоробрість українських бійців, на камери передає тіла загиблих, звільняє полонених напередодні Великодня…

Останнім цвяхом, який Пригожин особисто забив у свою труну, як бачиться, стали його слова про необхідність закінчити “сво” і почати переговори із Заходом для встановлення “статусу-кво” на окупованих територіях України. Легко уявити, як роздруківку цієї заяви разом із результатами соціології умовний Ковальчук кладе на стіл у глибокому бункері десь на Уралі. І з цього моменту для афериста і балабола Євгена Пригожина починається зворотний відлік.