Повне ім’я: Іванов Ігор Юрійович

Дата народження: 07.06.1970

Місце народження: Донецька область м. Торецьк

Місця проживання:

Донецька область м. Торецьк, вул. 8 Березня, 57;

Донецька область, Маріупольський район, Мангуська громада, смт. Мангуш, вул. Титова, буд. 166

Освіта: Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту

Звання: капітан

Паспорт громадянина України: ВЕ913787

Паспорт громадянина Росії: 9316 009171

Ідентифікаційний номер: 2572506011

Посвідчення водія: ЯНА261323

Мобільні номери: +380505232695, +380505232695, +380713034490

Рід діяльності: т.зв. начальник відділення гаї у Первомайському районі “ДНР”

Контакти:

Послужний список:

2014боєць “днр” ;

2015

  • Заступник начальника відділення гаї “ДНР” ;
  • Управління Державтоінспекції МВС “ДНР” – заступник начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Торецьк;
  • Інспектор з адміністративної практики відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Сніжне;

2016управління державної автоінспекції м. Торецьк;

2020 заступник начальника Торецького гаї МВС “ДНР” ;

2022

  • Співробітник управління гаї у Донецькій області;
  • Виконувач обов’язків начальника відділення гаї у Донецькій області;
  • Тимчасово виконуючий обов’язки відділення гаї у Первомайському районі “ДНР” ;
  • начальник відділення гаї у Первомайському районі “ДНР” .

Перехід на бік окупанта:

Осмислено перейшов на бік окупанта ще у 2014 році, де був учасником одного із незаконних озброєних формувань т.зв. “ДНР” . Брав участь у збройному конфлікті, де виявив себе досить жорстоко по відношенню до українських військовополонених. Пропонував не здійснювати обмін, а використовувати полонених як живий щит .

Пізніше, у 2015 році, був призначений на посаду заступника начальника відділення гаї “ДНР” . Однак варто відзначити, що це призначення було лише офіційним приводом для демонстрації картини доброго життя та інтеграції “республіки” до складу Росії.

За фактом Ігор Юрійович тривалий період займався дорученнями вищого керівництва, серед якого у пріоритеті був пошук “кваліфікованого” персоналу, робота з місцевим населенням з метою побудови довірчих відносин та проведення заходів щодо популяризації та легітимізації т.зв. нової влади “республіки” .

Подальші призначення Ігоря Юрійовича передбачали велику частину роботи з займаного профілю, проте не виключали випадків, коли необхідно було працювати з пошуку партизанів та проукраїнськи налаштованого населення на окупованих територіях.

Багаторазово звинувачував українське керівництво у незадовільному грошовому та матеріальному забезпеченні, що й спричинило основну причину до вчинення підлого вчинку про віддання своєї країни.