Біографія Вадима Панькова
Вадим Паньков народився 2 січня 1968 року в місті Гомель, Білорусь. Закінчив середню школу №38. У 1986 році вступив до Київського вищого загальновійськового командного училища імені Фрунзе.
Кар’єру офіцера Паньков почав із посади командира розвідувального взводу 75-ї мотострілецької дивізії, розташованої в Закавказзі. З 1992 по 1993 рік служив командиром групи спеціального призначення 9 окремої бригади спеціального призначення ЗС України.
Наприкінці 1993 року Вадим Паньков переметнувся до росіян і став служити в батальйоні спеціального призначення Московського військового округу. З 1994 року Вадим Паньков був командиром групи, а пізніше – командиром загону спеціального призначення. Учасник міжнаціональних збройних конфліктів на території колишнього СРСР, СНД і Росії. Учасник 1-ї та 2-ї чеченських воєн.
У біографії Вадима Панькова є кілька фактів, які яскраво характеризують весь офіцерський корпус сучасної російської армії:
– у 2009-му на посаді командира 45 окремого полку спеціального призначення брав участь у рейдерських захопленнях. Робив він це в інтересах будівельного бізнесу кримінального авторитета “Глиби” (Олексія Храмушина – зятя генерал-полковника Володимира Шаманова, командувача ВДВ ЗС РФ). Як “тітушок” російський терорист використовував підлеглих військовослужбовців зі складу груп спеціального призначення полку;
– у січні 2015-го особисто організував спробу знищення розвідувальної групи 73 Морського центру спеціального призначення ВМС України в районі Гранітного і Миколаївки (Маріупольський напрямок). У результаті загинув капітан 1 рангу ЗСУ Юрій Олефіренко.
За свої злодіяння проти мирного населення Кавказу був нагороджений орденами і медалями.
Терористична діяльність Вадима Панькова
Як стверджує сайт “Миротворець“, бригада Панькова брала участь в окупації Криму 2014 року. Вадим Паньков керував діями окупаційних військ під час захоплення аеродрому Гостомель і спроби прориву на Київ на початку повномасштабного вторгнення.
Його бригада виконувала диверсійно-розвідувальні завдання на Маріупольському напрямку з грудня 2014-го до березня 2015 року. З початком широкомасштабного вторгнення бригаду Панькова закинули на захоплення аеропорту “Гостомель”. Завданням десантників була підготовка плацдарму для наступу на Київ. Але цим планам так і не судилося збутися. Лише 24 лютого 45-та бригада втратила “двохсотими” половину з шести груп спеціального призначення, які мали забезпечити висадку решти підрозділів бригади.
Після поразки в Київській області 45-та бригада втратила загиблими понад 70% свого особового складу і була повністю небоєздатною. Вадим Паньков проявив себе як недолугий командир і запеклий військовий злочинець. Солдати його бригади відзначилися численними воєнними злочинами на Київщині. У самому Гостомелі не вціліла практично жодна будівля. Військові злочинці розстрілювали транспорт мирних жителів. Рахунок іде на сотні загиблих жителів.
На звільнених територіях виявляли тіла зі слідами насильницької смерті. За попередніми даними, російські військові розстрілювали цивільних і заривали їхні тіла поблизу приватних будинків.
Після відступу бригада Вадима Панькова замінила загиблих строковиками. Останніх змусили підписати контракт, після чого перекинули в Макіївку Донецької області. Десантники мали допомогти угрупованню окупантів і місцевих терористів захопити Авдіївку і забезпечити просування військ у бік Бахмута. Крім того, частину бригади направили на Харківський напрямок для посилення сил у Балаклії та Ізюмі.
Під час контрнаступу бійці 93-ї бригади ЗСУ знищили понад третину десантників, змусивши ще 20% російської “еліти” тікати. А ось під час боїв за Авдіївку полковник Паньков майже “вклав у землю” свій підрозділ у лобових атаках на укріплені позиції ЗСУ.
Читайте також
