Аматор пограти в “справедливість” і пропагандист Максим Григор’єв народився 18 серпня 1975 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). З “культурної столиці” він особливо не виїжджав, у Пітері вступив до Санкт-Петербурзького державного університету. Під час навчання в університеті його часто принижували через слабкий, але підлий характер, з цієї ж причини він не був цікавий протилежній статі. Цей негативний досвід не змусив Григор’єва змінити себе, зате з того часу він почав шукати “справедливість” – спосіб зробити погано тим, хто кращий за нього.
Максим любитель повчиться: у наступні роки свого життя окрім СПДУ він займе ще два вищі навчальні заклади — Російську академію державної служби при президентові РФ і Дипломатичну академію при МЗС РФ. Ну, і щоб закріпити успіх, успішно захистив дисертацію та став кандидатом політичних наук.
Працював Григор’єв, відповідно, майже все життя на державній службі, наприклад, був заступником губернатора Новгородської області та генерального директора “Рособоронекспорт”. Ну, і на додаток, варто згадати й низку інших посад: заступника керівника адміністрації глави Республіки Карелія та співробітника Робочого центру економічних реформ при уряді РФ.
Найбільш відомим Максим Григор’єв став з 2014 року, а саме започаткування агресивної політики РФ проти України. Знайшовши у собі талант ” письменника “ , він почав писати книжки з пропагандистським змістом, у яких виправдовував незаконну анексію РФ Кримського півострова чи критикував події Євромайдану. Також він писав подібні “твори” і про громадянську війну в Сирії, в якій РФ взяла активну участь на боці військ уряду Асада. При цьому, для “натхнення” Григор’єв часто їздив у відрядження до Сирії та Донбасу. Туди він їздив невипадково: завданням Максима було фальсифікувати докази військових злочинів, нібито скоєних протилежною стороною, наприклад, представниками сирійської опозиції чи українськими силовиками.
Для того, щоб легалізувати доходи від кремлівських кураторів, Григор’єв створює нібито некомерційний фонд “Дослідження проблем демократії”. Насправді це “пральня” для брудних грошей Максима, які проходять через фонд і таким чином легалізуються.
За це він отримав членство в Громадській палаті РФ. З початком вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року кремлівські куратори дали Максиму Григор’єву нове завдання — створити та сфальсифікувати “докази” нібито військових злочинів ЗСУ для квазісуду, т.зв. “Міжнародного трибуналу”. Для виконання завдання він знову їде на тимчасово непідконтрольну Україні територію Донбасу та починає свою “роботу”. Насамперед, це відео нібито “опитування” українських військовополонених, де останні “визнаються” у скоєнні військових злочинів. При цьому жодних інших доказів правоти показань “полонених” Григор’єв не наводить. Участь у фейковому судилищі проти України стала апогеєм спраги “справедливості” у Григор’єва. І водночас зробило його пропагандистом війни та військовим злочинцем.
За свою відверту брехню Григор’єва обов’язково буде покарано. І в той спосіб, який він точно оцінить — на трибуналі російських військових злочинців та агресорів. А покарання буде суворим та справедливим.
Читайте також
