Повне ім’я: Захватихата Микола Костянтинович

Дата народження: 28.07.1976

Місце народження: м. Нікополь, Дніпропетровська область

Місця проживання:

• Миколаївська область, м. Очаків, вул. Петра Дегтяренка 3, кв. 10

• АР Крим, Сакський район, с. Затишне, вул. Кірова 32, кв. 1;

• АР Крим, м. Феодосія, вул. Леніна, 34, кв. 27

Крайнє військове звання у Збройних силах України: капітан 2 рангу

Призваний на військову службу: 01.08.1994

Ідентифікаційний номер: 2796817759

Мобільний номер: +380995051911, +380969446628, +79788207613

Рід діяльності: колаборант, присягнув збройних сил України, проходить службу в силах спеціальних операцій Росії

Послужний список:

2002 – заступник командира десантно-штурмової роти окремого батальйону морської піхоти в/ч А4214, старший лейтенант ;

2005 – 7-а окрема бригада спеціальних операцій ВМС України, капітан-лейтенант ;

2009 – командир групи спеціальних операцій загону спеціальних операцій в/ч А1594, капітан-лейтенант ;

2011 – 7-а окрема бригада спеціальних операцій ВМС України – заступник командира загону спеціального призначення з повітряно-десантної підготовки водолазних фахівців 73-го морського центру спеціального призначення розвідувального управління ВМС України;

2013 – 29-й розвідувальний морський пункт ВМС України, капітан 3 рангу ;

2014 – командир 29-го морського розвідувального пункту ВМС України, м. Севастополь, в/ч А0840, капітан 2 рангу ;

2022 – 561 аварійно-рятувальний центр сил спеціальних операцій збройних сил Росії.

Добровільно перейшов на бік окупанта, більше того, з розпростертими руками зустрічав російських загарбників біля КПП своєї частини. За словами колишніх товаришів по службі Миколи, характеризували його як патріота, проте дуже несподівано, що офіцер з таким серйозним послужним списком, рівнем індивідуальної підготовки зміг так легко і швидко зрадити інтереси своєї країни.

Коли відбувалося захоплення військової частини, а точніше безперешкодне проходження через кпп, мало хто чекав подібних дій від командира такого рівня.

Микола Костянтинович насамперед віддав загарбникам радіостанції, а потім виступив з промовою перед особовим складом, де пропонував здійснювати перехід на бік Росії через підвищення заробітної плати та набуття статусу учасника бойових дій.

Загалом досить цікаво дізнатися, що могло спонукати офіцера такого рівня змусити перейти на бік окупанта. Адже за спиною та навчання у США, яке було організовано Збройними силами України, участь у міжнародному конфлікті, і навіть одержання зеленого берета від королеви Єлизавети ІІ.

Навряд чи всі ці досягнення будуть враховані та гідно оцінені в Росії, а найголовніше, чи зможе Росія забезпечити такий високий рівень навчання та підготовки свого особового складу, як це змогла Україна.