Трудовий шлях:
1967–1968 – учень електромонтажник, електромонтажник на Харківському верстатобудівному заводі;
1974–1975 – лікар-інтерн хірургічного відділення лікарні ім. В.І. Леніна у м. Харків;
1975-1980 – лікар-хірург ординатор хірургічного відділення Ізюмської центральної районної лікарні;
1980 – лікар-хірург хірургічного відділення Ізюмської центральної районної лікарні;
1986–1987 – завідувач хірургічного відділення Ізюмської центральної районної лікарні;
2003 – завідувач хірургічного відділення Ізюмської центральної районної лікарні;
2003–2006 – начальник відділу охорони здоров’я Ізюмської районної міської адміністрації;
2006–2009 – заступник мера м. Ізюм з питань освіти, охорони здоров’я та соціального захисту населення;
2022 – співробітник Ізюмської центральної міської лікарні.
Діяльність колаборанта
Пропагує про добрі наміри “російського світу” , продовжує використовувати вже застарілу тезу про те, що політичне керівництво України ухвалило тверде рішення про якнайшвидшу здачу окупантам м. Харків та Харківської області для припинення бойових дій та порятунку інших прифронтових областей.
Займається поширенням фейкової інформації, що ще з перших днів війни президент України ухвалив рішення про здачу м. Київ, де буде встановлено маріонетковий уряд на ключових посадах в органах державної влади України, а український народ буде поневолений на довгі роки.
Поряд з іншими колаборантами у міській адміністрації поширює дані про розташування позицій Збройних сил України, переміщення техніки, персональні дані керівників, чиновників, бізнесменів та близьких друзів (знайомих) тих, хто не захотів переходити на бік окупанта та продовжує опір.
Займається налагодженням “мостів” з окупаційною владою Росії. Маючи медичну освіту продовжує надавати допомогу постраждалому мирному населенню, але при цьому залучає інформаційно-пропагандистські телеканали та агентства для дискредитації Збройних сил України, де виставляє їх головними антагоністами, які здійснюють обстріли.
Співпрацює з медичним персоналом збройних сил Росії для лікування постраждалих внаслідок ударів України.
Неодноразово стверджував, що Збройні сили України завдають артилерійських ударів не лише об’єктам цивільної інфраструктури, а й місцям скупчення мирного населення, коли ті отримують гуманітарну допомогу.
Заявляв, що Україна довела місто до гуманітарної катастрофи і продовжує перешкоджати в добрих намірах Росії у наданні як матеріальної підтримки у розмірі 10 000 рублів , так і постачання всіх необхідних продуктів харчування та предметів побуту.
Читайте також