Трудовий шлях:
1992 – працівник культури та мистецтва, балетмейстер зразкового дитячого бального танцю та колективу “Райдуга”.
Також у 90-х займався перегоном автомобілів із Європи.
2022 був повний кадрових змін
• Директор будинку культури ім. Шевченка, м. Мелітополь;
• Співробітник управління культури Мелітопольської міської ради;
• Керівник департаменту культури Мелітопольської міської ради.
Політичний шлях:
2015 – кандидат на місцевих виборах від політичної партії “наш край” ;
2022 – член політичної партії “опзж” .
З початком широкомасштабної війни окупаційна адміністрація набирала до своїх лав усіх бажаючих. Головним завданням було ослаблення зсередини вертикалі влади. Так сталося, що Руслан Станіславович вчасно про себе заявив і раптово “виплив із дна” , обійняв високу посаду заступника з гуманітарних питань голови окупаційної адміністрації м. Мелітополь Галини Данильченко .
Пропрацював заступником Руслан Станіславович не дуже довго, все-таки компетентність у танцях у Руслан краща. Після звільнення у квітні Руслан Станіславович очолив місцевий будинок культури ім. Шевченка. Більше того, не встигнувши зайняти свою творчу посаду, як уже надійшла пропозиція, від якої не можна було відмовитися.
Потрібно було створити деякі заходи по місту до “дня великого перемоги” , зібрати дітей, і щоб ті виступили на честь свята і дякували за вчинки “z-визволителей” . Але й тут у Руслана нічого не вийшло. Так склалося, що за провал на “9 травня” Руслан втратив тепле місце і знову виявився безробітним.
В цілому, враховуючи, що Руслан сам собі “викопав яму” і був позбавлений теплого прийому як серед колаборантів, так і серед тих, хто чинив опір Росії, тому був змушений залишити Мелітополь.
Залишається чекати, де з’явиться на поверхні Руслан Станіславович, адже шляхів відходу в нього немає. З одного боку, барикади — українці, які ситі по горло культурною z-пропагандою , з іншого — незадоволені роботою Руслана росіяни. Можна виїхати через Крим, але ФСБ Росії вже активно відловлює всіх своїх провальних агентів.
Читайте також
