Трудовий шлях:
1990 – Каховський ремонтно-механічний завод “Сільгоспагрегат” ;
1991 – електромонтажник на “Каховському Експериментальному Механічному заводі” ;
1993-1995 – технік науково-виробничого підприємства “Консервпромкомплекс” м. Одеса;
1995-1995 – торговий керівник з подальшим підвищенням до керівника торгового відділу приватного підприємства “Корона” м. Одеса;
1996-1999 – директор приватного торгово-виробничого підприємства “СІБ” м. Каховка;
1998–2004 – приватний підприємець у сфері продажу продуктів харчування.
2002 – начальник відділу збуту ТОВ “Барракуда” м. Каховка;
2008 – співзасновник громадської організації “Православний Батьківський Комітет” ;
2008 – засновник регіональної виставки “Покровський ярмарок”;
2011 – засновник Каховського міського благодійного фонду “Лепта”;
2008-2012 – засновник дитячого табору “Ковчег” ;
2021 – керівник громадської спільноти “Миряни” ;
2022 – директор/власник “Каховського експериментального механічного заводу”.
Співпраця з окупантами:
Перейшов на бік окупанта, чекав якнайшвидшого приходу “російського світу” в Херсонську область.
На суб’єктивну думку, Ігор Володимирович вважає, що війна в Україні була неминучою. Вважає, що “русофобія” є однією з причин війни, що почалася в Україні. Також колу своїх знайомих та близьких поширював думку, що Херсон завжди був російським містом із багатою історією.
Був помічений за благодійною діяльністю, засновником якої він сам і є, але тільки допомога через цей фонд йшла не на потреби громадян м. Херсон, а на “ввічливих туристів” .
Також Ігор Володимирович як дуже віруюча людина, мабуть, настільки повірив, що вже зовсім не вирізняє, де чорне, а де білого.
Більше того, щиро вірить, що патріарх Московської православної церкви Кирило є чи не божественним втіленням і головним православним пастирем.
Під час окупації міста Ігор Володимирович вирішив зробити акт доброї волі та надав агресору свій механічний завод як для зберігання техніки, так і для ремонту.
Читайте також
