Рід діяльності:

Повне ім’я: Романчук Олександр Володимирович

Дата народження: 15.04.1959

Місце народження та адреса реєстрації: московська обл., сел. Калінінець, буд. 264 кв. 48

Паспорт: 4606 466751 виданий Селятинським селищним відділенням міліції Наро-Фомінського УВС московської області 03.06.2004.

Контакти: +79281005035

Рід діяльності:

  • Командував 29-ю військовою армією.
  • Заступник командувача військ Південного військового округу.
  • Головний військовий радник у Сирії.
  • З 2023 року став генерал-полковником.
  • Командувач угруповання військ на Запорізькому напрямку
  • Командир російських убивць в Україні.

Нагороджений орденами Мужності, “За військові заслуги”, медаллю ордена “За заслуги перед Вітчизною” II ступеня із зображенням мечів, медаллю “Учаснику військової операції в Сирії”. Заслужений військовий фахівець рф.

Сім’я:

Дружина Романчук (Кучнаямор) Ольга Юхимівна

Дата народження: 17.03.1965

ІПН:503009669363

СНІЛС: 17513098366

Адреси: московська обл., сел. Калінінець, буд. 264 кв. 48; Москва, вул. Червонокозарменна буд. 5/3 корп. 11 кв. 383.

Автомобіль: Renault Duster Х122АУ750

Телефон: +79885186337, +79163346880

Пошта: [email protected].

 

Син Романчук Володимир Олександрович

Дата народження: 02.02.1992

Адреса: Москва, вул. Бориса Пастернака, буд.29 к2, кв. 167

Паспорт: 4613 187862 виданий ТП №3 ОУФМС росії по МО по Наро-Фомінському району 06.08.2013.

Пошта: [email protected]

Телефон: +79161772873

Контакти:

Біографія:

Командир загону російських убивць, ватажок угруповання терористів на тимчасово окупованих територіях України – генерал-полковник Романчук Олександр Володимирович. Народився 15 квітня 1959 року в Луганську. Свою трудову кар’єру вирішив пов’язати з військовою службою. Має кілька військових утворень. У 1980 році закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище, 1989 року – Військову академію бронетанкових військ імені Малиновського, 2008 року – Академію Генштабу. Пройшов посади від командира танкового взводу до командира танкової дивізії.

З 2003 по 2006 рік був командиром 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської дивізії імені Ю. В. Андропова. З червня 2008 року – заступник, а потім начальник штабу 41-ї загальновійськової армії, дислокованої в Новосибірську.

Із серпня 2010 до січня 2011 року – виконувач обов’язків командувача військами 29-ї загальновійськової армії Східного військового округу, до складу якого увійшли військові частини колишнього СибВО, розташовані на території Забайкальського краю. 9 січня 2011 року призначений командувачем 29-ї загальновійськової армії.

У липні 2014 року призначений заступником командувача військами Південного військового округу. Також Романчук має безпосередній стосунок до міжнародних конфліктів. 2016 року був головним військовим радником у Сирії. Був одним з організаторів штурму Алеппо.Добре “зарекомендував себе” в Сирії? застосовуючи артилерійські системи російського виробництва. Загалом обсяг вогневих завдань, що вирішуються ракетними військами і артилерією в операції, перевищив 45 відсотків від загальної кількості призначених до ураження об’єктів. Неодноразово російський генерал звітував керівництву про високой точності та оперативності нанесення ударів, підтверджених під час застосування збройними силами Сирійської Арабської Республіки тактичних ракетних комплексів “Точка” і “Точка-У”.

2019 року Романчука призначили начальником Військового навчально-наукового центру сухопутних військ “Загальновійськова академія ЗС РФ”. З початком т.зв.“спеціальної військової операції” отримав звання генерала-полковника.

Терористична діяльність на території України:

Генерал Романчук є одним із ключових російських військовослужбовців – командирів, які беруть участь у війні проти України з 2014 року. Ім’я генерала-терориста стало відоме під час важких боїв на російсько-українському кордоні у 2014 році.

Під час “Операції з відновлення державних кордонів“, яку російська сторона називає “Ізваринський котел”, українські Збройні сили билися проти незаконних збройних формувань “днр і лнр“, які підтримувалися російською артилерією в прикордонних районах Донецької та Луганської областей на чолі з командиром Романчуком, який завдав ракетного удару по українській армії в Зеленопіллі 11 липня 2014 року, нібито коли ЗСУ намагалися перекрити російський кордон у Луганській області, але були накриті “Градами”.

Тоді генерал-терорист допоміг ополченцям та іншим бандформуванням на Сході України зі зброєю і військами, що незабаром призвело до Іловайського котла.

З початком т.зв.“спеціальної військової операції” ватажка російської територіальної армії Олександра Романчука було призначено командувачем угруповання військ на Запорізькому напрямку.

Олександру Романчуку, як і іншим командувачам російських окупаційних військ в Україні, було поставлено завдання організації російської оборони на ранніх етапах українського контрнаступу в червні 2023 року.

Таким чином терорист виконував усі вказівки Кремля щодо розповсюдження пропаганди про нібито успіхи російських військ. Він заявляв, що коли почався український контрнаступ, то того ж дня українські війська втратили 350 чоловік особового складу і 30 танків та 10 БМП, зокрема західний Leopard. Романчук стверджував, що перші успіхи в оборонних зусиллях були зумовлені головним чином російською перевагою в повітрі, організованою військовою розвідкою і створеними великими мінними полями, на яких успішно підривалися безліч російських солдатів.

Також Романчук записував пропагандистські відео, в яких хвалився “успіхами” вс рф у “відбитті наступу” Сил оборони України в Запорізькій області.

Говорив і домовився. Пропаганда боком вилізла і сам генерал-полковник опинився у списку потерпілих під час т.зв. “сво”. Так, унаслідок атаки на штаб Чорноморського флоту Росії в Севастополі 22 вересня 2022 року загинули щонайменше 9 осіб із керівного складу штабу ЧС РФ, поранення дістали 16. Серед важкопоранених – високопоставлені російські генерали, у т.ч. і Романчук, який невідомо чи залишиться в живих.

Російська сторона так і не підтвердила дані про великі втрати. Ба більше, про можливі втрати після удару по штабу ЧС рф офіційна Москва надала мінімальну інформацію.

Після атаки міноборони Росії повідомило про єдиного загиблого військовослужбовця. А потім одразу виправило повідомлення, ніби він не загинув, а зник безвісти.

Про втрати серед військового керівництва росія воліє мовчати. Але мовчати про воєнних злочинців ніхто не буде. Усіх російських окупантів та їхніх командирів буде обов’язково ліквідовано і це буде дуже відчутно для російської армії, адже терористам і вбивцям мирних людей немає місця на Землі, є лише в її глибинах.