Військовий кореспондент Дмитро Астрахань народився 6 серпня 1986 року в Донецьку, там він виріс, навчався та почав працювати. Даних про свою вищу освіту Дмитро Астрахань не вказує, можливо, соромиться відсутності вищої профільної освіти, адже насправді Дмитро за дипломом інженер, а не журналіст. Зрадивши свою рідну країну Україну, Дмитро перейшов на бік сепаратистів і склав присягу на вірність терористичній організації «ДНР».
Свою кар’єру, за словами Дмитра, він почав із «тролінгу» у ЖЖ та Вконтакті. Позиціонував себе як головний редактор видання «Правда ДНР», де редакція складалася з однієї людини, і це був сам Дмитро Астрахань. Після «успішного» старту в журналістській кар’єрі Дмитро вирішив піти в армію. Бо ж так завжди робиться, коли справи йдуть добре?
Дмитро Астрахань розпочав службу у «Народній міліції» так званої «ДНР», згодом став прес-секретарем цієї структури. Дмитро пишається тим, що одним із перших почав розповсюджувати міфи про фашизм на території України, повторюючи кремлівську методичку про те, що кожен українець – фашист. В інтерв’ю Дмитро зізнається, що написав текст “дуже доступною для населення мовою”, що в результаті спричинило значне поширення матеріалу, і, відповідно, принесло популярність Дмитру як справжньому майстру з вливання у вуха аудиторії російських наративів.
Дмитро працює військовим кореспондентом у російському інформаційному агентстві RT «Росія». У своїх матеріалах та репортажах він висвітлює події війни під певним кутом, які не піддаватимуться критиці від російської влади. Також у створених ним матеріалах помічені грубі маніпулятивні прийоми, у тому числі прямий обман, перекручування фактів та пропаганда, створення фейків.
Астрахань, як справжній злочинець, підтримує військові формування «ДНР» як в інформаційному плані, так і у фінансовому. Під прикриттям статусу військового кореспондента бере участь в агресії Росії проти України як найманець на стороні ЗС РФ.
Як журналіст Дмитро Астрахань робив багато непрофесійних помилок. Наприклад, він знімає репортажі про «розбомблені» житлові будинки, показуючи при цьому чисту вулицю без уламків. При аналізі його діяльності, можна дійти невтішного висновку у тому, що журналіст часто некомпетентний у висвітлюваних питаннях і використовує непрофесійну лексику, наприклад «насрать», «ну, реально..» тощо.
На особистих сторінках воєнкору в соціальних мережах є багато селфі Дмитра, що піддає сумніву його наміри зняти саме справжні військові події, а не своє обличчя на тлі того, що відбувається. До відома, військовим кореспондентам добре вдається фотографуватися «на тлі» війни, але швидко зникати, коли йдеться про щось серйозніше.
У своєму Telegram-каналі Астрахань, як і інші його “колеги”, звинувачує у всіх бідах армію України. Також він публікує відео, де каже одне, а показує зовсім інше.
Особисте життя Астрахань намагається приховувати, оскільки боїться за життя своє та своїх рідних. І це не дарма, адже щонайменше осуд «СВО» може коштувати життя його доньці.
Дочка Дмитра
Читайте також
