Біографія Дмитра Жаркіх:
Дмитро Жаркіх народився в українському місті Феодосія. Його батько – Валерій Жаркіх, уродженець Миколаєва, проте жив і навчався в Херсоні. Тож Дмитро Жаркіх у дитинстві часто приїжджав у це місто, де на вулиці Соборній, 25, у квартирі №9 проживали його дідусь із бабусею. Бував він і в сусідніх Олешках, гостював у тітки Ольги Шкроб.
Потім Дмитро Жаркіх переїхав до Санкт-Петербурга, де закінчив Михайлівську військову артилерійську академію. Його батько тим часом просував російські наративи в Україні. Він вважає себе і свого сина спадкоємцями російського дворянства. Брав участь у низці “дворянських” організацій і видав із цього приводу кілька брошур. Співавтором однієї з них значиться і Дмитро Жаркіх.
Дмитро Жаркіх отримав орден від путіна
Дмитро Жаркіх брав участь в окупації Криму, потім воював на Донбасі. Наразі командує 8-м артилерійським полком берегової оборони 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту рф. Має звання підполковника. Під Новий рік отримав орден мужності з рук кремлівського диктатора. Правда в масовку під час його “привітання” Жаркіх не покликали.
“Я як командир полку пишаюся підлеглими мені офіцерами, прапорщиками, солдатами і сержантами. Ми перемагали і будемо перемагати, тому що нас згуртовує і об’єднує єдиний порив, єдине прагнення розгромити ворога, відстояти русскій мір як основу єдності нашої вітчизни. А в цьому нам допомагає великий приклад наших предків від давніх часів і до сучасності”, – заявив підполковник під час нагородження.
Військові злочини Дмитра Жаркіх
Варто окремо зазначити за які саме заслуги Жаркіх отримав орден. 24 грудня 2022 року бійці 8-го полку двічі обстріляли центральну частину Херсона, де не було жодного військового об’єкта, з “Градів”. Сталося це за прямим наказом підполковника Жаркіх, який провів у цьому місті значну частину свого дитинства.
Під обстріл потрапили медичні установи, житлові будинки, банк, Центральний ринок, продуктові магазини, пункт видачі гуманітарної допомоги та автостоянка. Тоді загинули 11 мирних жителів Херсона, ще 64 були поранені. За цим фактом СБУ оголосила підполковнику Жаркіх підозру у порушенні правил і звичаїв війни.
Примітно, що в цей самий час його тітка Ольга Шкроб всіляко сприяла окупантам в Олешках. Раніше вона була чиновницею облдержадміністрації, а після приходу рашистів зайнялася “гуманітарними питаннями”. Вона радісно розповідала що скоро її земляки почнуть помирати з голоду, тому рано чи пізно прийдуть по російську “гуманітарку”.
І поки Дмитро Жаркіх обстрілював міста свого дитинства, зокрема й Олешки, де живе його зрадниця тітка, російська пропаганда звела його в ранг “героя”. Міноборони рф присвятила йому цілу замітку на підконтрольній медіапомийці. Зазначається, що під його керівництвом нібито “було знищено три САУ, два пікапи, БТР і 30 бійців”.
Насправді підполковник Жаркіх вміє воювати тільки з цивільними, обстрілюючи мирні міста України. Усі його злочини ретельно задокументовані правоохоронцями і розплата за них неминуче настане. Його родичі, які стали колаборантами, також отримають по заслугах, згідно із законом. А російська сім’я підполковника Жаркіх буде соромитися вголос вимовляти його ім’я. Ім’я ката і вбивці невинних мирних громадян.
Читайте також
