Повне ім’я: Геннадій Васильович Дубовий

Позивний: «Кореспондент»

Дата народження: 07.02.1967

Адреса: Донецька обл., Волноваський р-н, смт. Новотроїцьке, вул. Леніна, буд.327

Освіта:

середня – школа №2 міста Донецьк (1974–1984);

вища – Донецький національний університет (колишній ДонДУ), економічний факультет, кафедра «Управління персоналом та економіки праці» (2012).

Паспорт: серія ВА011524, Україна

Skype: genadiy775, dubova77777

Рід діяльності:

– військовослужбовець НЗФ “днр”, учасник бойових дій у складі НЗФ “днр”;

– головний редактор газети “Голос Народу – Голос Республіки”;

– колишній кореспондент НЗФ “Спарта” “днр” (підрозділ “Мотороли”);

– кореспондент Першого батальйону Першої Слов’янської бригади “армії ДНР” і “Союзу Добровольців Донбасу”;

– член організації «Ветерани Новоросії» та «Союзу добровольців Донбасу»;

– творець агентства соціально-політичного моделювання «Вейс-Україна», нині «Вейс-Новоросія»;

– творець і головний редактор першої офіційної газети “Голос Народу – Голос Республіки” самопроголошеної республіки “днр”, перший номер якої зіграв велику роль у проведенні псевдореферендуму про незалежність “днр”;

– займається збором коштів для терористів “армії днр”.

Яндекс-гаманець для підтримки проекту «Легендарні підрозділи Новоросії» 410011881415070

Картка Ощадбанку 4817 7601 6348 3534

Контакти

Сімейний стан: одружений.

Родичі:

сестра – Віта Козлова (Дубова), 23.02.1978, проживає в м. Одеса, Україна. Служила у військовій частині А3990 ЗСУ. Закінчила 17 школу у місті Зугрес Донецької області, Україна.

племінник – Єгор Козлов, 19.11.2008, проживає в місті Одеса, Україна.

родичка – Дубова Тетяна Сергіївна, 04.08.1964, адреса реєстрації: місто Харків, вулиця Леніна, будинок 5, кв 72.

подруга – Анастасія Михайлівська (позивний “Сова”), 19.12. 1966, проживає в м.Москва, є дочка – Софія Михайлівська.

Телефони рідних, близьких:

067- 245- 57- 55

Військовий кореспондент Геннадій Дубовий народився 7 лютого 1967 року у місті Павлоград Дніпропетровської області, Україна. Вищу освіту здобув у Донецькому національному університеті на економічному факультеті, який закінчив у 2012 році.

Має позивний “Кореспондент”. Дубовий отримав свій позивний завдяки пропагандистським репортажам про стан російських військ на війні проти України. Також, як заявляють російські ЗМІ, Геннадій Дубовий – безпосередній учасник воєнних дій на території України.

З 2014 року підтримував бойові дії на теренах Донецької та Луганської областей. Геннадій Дубовой перебував у загоні командира Тимура Ібрієва, якого називають “чеченським Моторолою” (позивний – Таліб). Написав книгу «Лицарі Новоросії. Хроніки кореспондента легендарного Мотороли». У Дубового є Youtube-канал, де він вів пропагандистську програму “Легендарні підрозділи від Геннадія Дубового”.

На територіях, окупованих так званою “днр” Геннадій Дубовой був “військовим кореспондентом” під керівництвом терориста Ігоря Стрєлкова (Гіркіна). Також у 2014 році він працював із командиром батальйону “Спарта” “армії ДНР” Арсенієм Павловим, бойовиком із Республіки Комі, який брав участь у бойових діях у районі Слов’янська, донецького аеропорту та Дебальцевого, відомим також під позивним “Моторола”, що його також успішно ліквідували у 2016 році в Донецьку.

Дубовий займався і літературною діяльністю. Свого часу публікувався у журналах «Експерт», «Завтра», «Вільна преса», «Незалежна газета». У 2022 році отримав звання “Заслужений журналіст донецької народної республіки”,вів свій блог у ЖЖ, де писав про необхідність геноциду українського народу.

У своєму телеграм-каналі “Dubovoykorr“, Геннадій Дубовой намагався виправдати і дати логічне пояснення необхідності проведення “спеціальної військової операції” на території України.

Важливо зазначити, що в біографії Дубового є інформація про те, що він політтехнолог і це допомагає йому у формуванні потрібної думки в суспільстві.

Цікавий факт: Геннадій Дубовой публікував багато фото з трупами російських солдатів, тим самим прямо кажучи, що втрати на війні досить великі. Є здогадки, що цим коррнеспондент-сепаратист розумів масштаби втрат і поразки російських окупантів, але його завданням було діяти за “кремлівськими методичками” і висвітлювати “контрольовану і позитивну” ситуацію на фронті.

Ба більше, в архівах пропагандиста є фотографії, що підтверджують руйнування будинків мирних жителів технікою рф.

Часто Дубовой публікував фотографії, які показують справжній стан російської армії на території України, тим самим ідентифікуючи всіх військових злочинців. Наприклад, є багато фотографій, де російські військовослужбовці змальовують будинки найменуваннями своїх підрозділів на тимчасово окупованих територіях України.

Є фото, на яких видно, як підрозділ Тимура Ібрієва виносить із будинків ковдри (ліворуч) та інші особисті речі. Мета публікації, найімовірніше, – підтвердити причетність російської армії до грабежів і мародерства.

В інтерв’ю на 30 секунді Дубовой підтверджував, що називати українців нацистами – це не що інше, як завдання російської пропаганди. У цьому відео він також заявляв, що російські військові кореспонденти забули, що таке військова журналістика. За його словами, всі вони зацікавлені тільки в особистому просуванні, щоб їх помітило вище політичне керівництво, а не в тому, щоб донести інформацію споживачам належним чином.

З початком спеціальної військової операції сепаратист Дубовой став морпіхом-розвідником, при цьому не залишив і ж̶у̶р̶н̶а̶л̶и̶с̶т̶с̶к̶о̶й̶ пропагандистської діяльності. Дубовий активно висвітлював процес “звільнення” Маріуполя. Як висловлювався сам пропагандист – “працював у самому пеклі”, у районах, де не лишилося жодного цілого будинку, адже домівка кожного мирного мешканця на території Донецької області була зруйнована саме російськими окупантами. І вижив. На щастя, ненадовго.

Військовий кореспондент Геннадій Дубовой 11 вересня став жертвою ДТП на перехресті бульвару Шевченка і вулиці Артема в Донецьку. Як стверджували російські ЗМІ, Дубовой вийшов за квітами, хотів зробити приємне для своєї дружини перед її приїздом. У підсумку зробив приємне для всього цивілізованого світу і був розмазаний по асфальту “визволителями”, які носяться центром Донецька на закордонних швидкостях і регулярно давлять людей. Це все в дусі російських окупантів, яким уже байдуже кого вбивати – своїх чи “бандерівців”.

Міноборони Росії стверджувало, що російські пропагандисти потрапили під обстріл ЗСУ касетними боєприпасами, а під час обстрілу поранень зазнали фотокореспондент РІА Новини Костянтин Михальчевський, кореспондент газети Известия Роман Польшаков і його оператор Дмитро Шиков. Їх разом із загиблим Журавльовим “накрили” в районі села П’ятихатки Запорізької області

Ось така вона доля воєнкора-зрадника, пропагандиста і просто рідкісної сволоти, який перейшов на бік російського ворога і поплатився ціною власного життя. І це ще не кінець розплати. Така доля чекатиме на кожного зрадника, який зазіхнув на територіальну цілісність України і закликав до знищення українців. Кожен відповість за всі свої злочини і отримає своє покарання належним і заслуженим чином.