(Не)відомі “герої”: хто постачає боєприпаси для армії окупантів

ГРАУ міноборони рф постачає снаряди і ракети для путінської армії. Що ми знаємо про його керівництво.

Команда evocation.info вже написала цілу низку матеріалів про рашистів, які обстрілюють мирні міста України з повітря, моря і суші. Також знайшли тих, хто виробляє і конструює смертоносну зброю для кремлівського карлика. Наступний етап – проміжна ланка. Хто займається зберіганням і постачанням ракет, снарядів і боєприпасів для армії окупантів?

За забезпечення армії рашистів усіма видами озброєнь і боєприпасів відповідає одна структура. Це Головне ракетно-артилерійське управління міністерства оборони російської федерації (ГРАУ міноборони Росії) – військова частина 64176. Жоден патрон не вирушить на фронт, жодна ракета не доїде на летовище, жоден снаряд не добереться до танка або гаубиці без підпису трьох людей. Це начальник ГРАУ Микола Паршин, його заступник Степан Ярощук і начальник управління Дамір Давидов.

Їхні прізвища вдалося дізнатися під час публічних розбірок між ватажком “вагнерівців” Євгеном Пригожиним і міністерством оборони РФ на чолі з Сергієм Шойгу. Пригожин звинуватив армійське керівництво в тому, що ПВК “Вагнер” не постачають снаряди. Як доказ було опубліковано документи, завдяки яким і спливли імена Паршина, Ярощука і Давидова. Вони на довгий час позбавили “вагнерівців” артилерії, а іншим підрозділам надсилають на фронт цілі ешелони іржавого металобрухту.

Цілі колони з боєприпасами знищуються ще на підході до зони бойових дій. На російських арсеналах регулярно трапляється “бавовна”, ракети вибухають на зльоті, а “мобіки” без артпідтримки тисячами удобрюють український чорнозем. Усе це, без перебільшення, заслуга керівництва російського ГРАУ. А поки познайомимося з ним ближче.

Генерал-лейтенант Микола Михайлович Паршин

Народився 20 грудня 1962 року в селі Мордовське-Коломасове. У 1986 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище. Потім у 1998 році здобув додаткову освіту у Військовій академії бронетанкових військ. Наостанок, щоб отримати великі зірки на погони, Паршин відучився у Військовій академії генштабу ЗС РФ (2005).

Він типовий кадровий військовий. Починав командиром взводу, за довгі роки зміг дослужитися до заступника командира танкового батальйону з озброєння. Згодом Паршина перевели на штабну роботу, він послужив майже в усіх військових округах. Шляхом інтриг і підлабузництва, як це заведено серед “російської еліти”, він зміг досягти вершини харчового ланцюжка. З липня 2012 року – Паршин беззмінний начальник ГРАУ.

Генерал-лейтенант Микола Паршин на своїй батьківщині нагороджений орденами “за заслуги”, “пошани”, “дружби”. За цикл наукових праць про радіоелектронне озброєння він отримав премію імені Жукова. Однак цивілізований світ бачить Паршина зовсім в іншій іпостасі.

Він потрапив під санкції ЄС, Великої Британії та Нової Зеландії за причетність до невибіркових ракетних ударів по мирних містах України. Також Паршин здобув світову популярність після брифінгу, на якому стверджував, що це українські війська влітку 2014 року збили цивільний рейс MH17 над Донбасом. Згодом його брехню було спростовано прокурорами та окружним судом Гааги.

“Просвітити” Паршина на тему того, які наслідки для мирного населення України приносить його “робота” можна за номерами: +79645155141 і +79258015362.

Сім’я Миколи Паршина

Паршин, який потрапив під санкції, не особливо ретельно ховається від міжнародного правосуддя. Легко встановити, що проживає він у Москві за адресою: вул. Маршала Рибалка, 2, корпус 2, кв. 147. Паспорт громадянина рф (4509 841832) Паршин отримав 24 жовтня 2008 року.

Його дружина – Паршина Аїда Баходирівна (04 липня 1967 року народження, паспорт 4511 631458). Проживає разом із чоловіком. Володіє автомобілем Hyundai Solaris, держномер С358МУ197. Користується Telegram, а ось сторінку в Instagram дружина Паршина повністю почистила від усієї інформації.

Генерал-майор Степан Степанович Ярощук

Народився Ярощук у місті Луцьк (Україна) 23 квітня 1964 року. Закінчив Тбіліське вище артилерійське командне училище 1985 року. Ярощук воював в Афганістані, у 1987-1989 роках командував мінометною батареєю. Потім брав участь у каральній операції рф проти чеченського народу 2000 року.

У 2002 році командував 147-м самохідним артилерійським полком (в/ч 73966, смт. Калининець). Був начальником штабу ракетних військ і артилерії Далекосхідного військового округу (м. Хабаровськ). Потім був переведений на аналогічну посаду в Південний військовий округ (м. Ростов-на-Дону). Звання генерал-майора отримав у 2013 році. Ярощук активно бере участь у війні рф проти України ще з 2014 року. Більшість обстрілів української території на його совісті.

Найвідоміший військовий злочин Ярощука – обстріл мікрорайону Східний у місті Маріуполь 24 січня 2015 року. Тоді загинув 31 цивільний, ще 117 було поранено. Керував цією “операцією” особисто генерал-майор Ярощук, що підтверджено розслідуванням Bellingcat. За це ще з 2018 року його розшукує СБУ. Після того як ім’я військового злочинця розсекретили журналісти, його “відправили на заслання” – керувати обстрілами міст Сирії.

Там він відзначився жорстокістю щодо мирного населення і цілою серією невибіркових ударів по об’єктах цивільної інфраструктури. Тож не дивно, що після цього Ярощук пішов на підвищення. Уже 2019 року він був заступником начальника Головного ракетно-артилерійського управління міноборони рф. А зараз – виконує обов’язки командира ГРАУ (в/ч 64716). Нагороджений орденами Кутузова і Жукова.

Передати “теплі слова” вбивці та військовому злочинцю можна за номером +79263375376.

Сім’я Степана Ярощука

Військовий злочинець Ярощук ретельно почистив дані про себе з просторів інтернету. Але мережеві архіви бережуть кілька важливих фактів із його біографії. Так, наприклад, відомо, що станом на 2006 рік генерал-майор Ярощук володів квартирою в Луцьку за адресою вул. Ладигіна, 3, кв. 46. Паспорт громадянина рф (номер 0809 835001) він отримав тільки 21 травня 2009 року. Їздить генерал-майор на Toyota Prado 2014 року з номерними знаками Н773ЕК777.

На даний момент Ярощук прописаний за адресою: сел. Калининець, буд. 25, кв. 67. Це військове селище під Москвою, де розквартирована елітна 2-а Таманська мотострілецька дивізія. Своїм місцем проживання Ярощук також вказував квартиру №39, будинок 30 у тому ж селищі. Там прописані двоє людей, з якими начальник ГРАУ використовує два однакові мобільні номери – з високою часткою ймовірності, це і є сім’я генерал-майора.

Світлана Юріївна Гончарова (26 січня 1970 року народження, паспорт 6014 721286 виданий 03.11.2001). Судячи з її чинної сторінки в Однокласниках, вона дружина високопоставленого військового. На це вказують її фото на губернаторських балах, відпочинок в елітному санаторії міноборони рф у кримських Саках і курортному Архизі. На старій сторінці Гончарової в ОК місцем проживання вказано Хабаровськ, якраз у той час, коли там служив Ярощук.

Данило Степанович Гончаров
(9 серпня 2002 року народження, паспорт 6017 001080, виданий 23.09.2016). На своїй сторінці ВКонтакте місцем проживання він вказує Ростов-на-Дону. Данило активно вів її в ті роки, коли в цьому місті служив генерал-майор Ярощук. У 2019 році він закінчив школу № 1253 (м. Москва). Зараз навчається на третьому курсі Військового університету Міністерства оборони Росії (прокурорсько-слідчий факультет).

Раніше Гончаров також був доволі активним в Однокласниках та Instagram, але щось змусило його повидаляти особисті дані та інформацію, за якими можна ідентифікувати близьких. Хоча в друзях ВК у нього досі залишилася мати під справжнім прізвищем – Світлана Ярощук.

Полковник Дамір Рафаельєвич Давидов

Народився 4 лютого 1969 року. Він виріс у закритому місті Пенза-19 (Зарічний), де на ВО “Старт” працював його батько Рафаїль Юсупович Давидов (30 липня 1938 року народження). Це підприємство аж до 2002 року виробляло ядерні ракети. Давидов-молодший пішов стопами батька. На його рахунку кілька патентів на ракетні двигуни та артилерійські боєприпаси.

Станом на 2009 рік він командував Центральним випробувальним технічним бюро (військова частина 63341) при 51-му арсеналі. У 2017 році Давидов пішов на підвищення, наразі служить начальником управління ГРАУ міноборони рф. Він також видалив або почистив свої сторінки в соцмережах (залишився тільки Instagram), але не подбав про веб-архіви.

Завдяки їм ми знаємо номер паспорта Давидова: 4613 353149, виданий 04.11.2002. Також що він користується автомобілем Аudi А4 з номерними знаками Н787МК33. А живе полковник у місті Балашиха, за адресою: вул. Кожедуба (мікрорайон Авіаторів), буд. 6, кв. 21. “Передати привіт” Давидову можна за номером +79165055267.

Сім’я Даміра Давидова

Біографія Давидова менш “захоплива”, ніж у його начальника Ярощука. Тож його сім’я не надто турбується з приводу своїх особистих даних і активно веде соцмережі. Дружина – Олена Давидова (22 квітня 1972 року народження, паспорт 4617 529886) любить виставляти фото святкових тортів на сторінках в Instagram, “ВКонтакте” та “Однокласниках“.

Завдяки цим знімкам дуже легко дізнатися, що у Давидових є двоє дітей і їхній точний вік. Син – Рафаїл Давидов (15 лютого 2006 року народження, паспорт 4619 699733). Активно веде сторінки в Instagram, ВКонтакте і користується Telegram. Дочка Ельміра Давидова (29 січня 1992 року народження) вважає себе популярним блогером. З її сторінок в Instagram, “ВКонтакте” та ” Однокласниках ” можна відстежити всі знаменні віхи в житті сім’ї Давидових.

Що примітно, частина сім’ї Даміра Давидова давно живе у США. Цікаво, чи підтримують вони зв’язок зі своїм родичем, знаючи, що він постачає боєприпаси для вбивства мирних українців? Але ж окрім цього він відповідає за боєготовність ядерних ракет, націлених, зокрема, і на Сполучені Штати.