Сергей Стороженко

Повне ім’я: Стороженко Сергій Іванович
Дата народження: 31.03.1975
Рід діяльності: військовий злочинець, зрадник України, командувач 6 загальновійськової армії Ленінградського військового округу вс рф, в/ч 02492
Місце проживання:

  • рф, м. Владивосток, вул. Адмірала Горшкова, буд. 20, кв. 126 (2019-2021).

Дані:

  • паспорт: 2214 231383
  • ІПН: 2748320394
  • СНІЛС: 18574614407

Телефон:

  • +79788400171
  • +79037392390
  • +79168780511

Пошта:

Автомобіль:

  • Geely EmgrandVIN: X9W215710D0004623Автомобільний номер: А255УА134
  • Toyota VoxyНомер кузова: ZRR750046851Автомобільний номер: У588КХ125

Соцмережі:

Дружина: Стороженко Олена Вікторівна

Дата народження: 20.12.1973

Телефон:

  • +79788400170 (Tg ID: 5122954971)

Соц мережі:

Син: Стороженко Кирило Сергійович

Дата народження: 18.07.2007

Телефон:

  • +79783112921 (Tg ID: 941142573)

Email:

Соц мережі:

Пасинок: Стороженко Андрій Сергійович

Дата народження: 15.12.1995

Телефон:

  • +79113166759 (Tg )

Email:

Соц мережі:

Сергій Стороженко: біографія

Сергій Стороженко – зрадник батьківщини. Військовий злочинець. Учасник російсько-білоруської військової агресії проти України з 24.02.2022. Співучасник злочинів російської влади проти України та її громадян.

Народився 31 березня 1975 року в селі Мурафа Краснокутського району Харківської області. Стороженко виріс у повній українській родині з батьками та двома сестрами.

Закінчив середню школу і 1992 року вступив до Інституту Сухопутних військ у Києві на факультет військової розвідки. У 1996 році Стороженко закінчив інститут за спеціальністю “Бойове застосування наземних підрозділів і частин військової розвідки”.

У 2000-х роках Сергій Стороженко брав участь у миротворчій місії в Косово (KFOR), був заступником командира українського контингенту. У 2011 році здобув другу вищу освіту в Національному університеті оборони України. Служив у 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМС ЗСУ ппд у селі Перевальне, АР Крим. Пройшов шлях від командира роти до комбрига.

Колеги згадували його як дисциплінованого, турботливого офіцера, але згодом з’явилися підозри в корупції та співпраці з росіянами ще до 2014 року.

У березні 2014 року, під час анексії Криму, Сергій Стороженко не виконав наказ захищати військову частину, здав зброю та агітував підлеглих перейти на бік Росії. Після цього залишився в Криму і вступив до лав збройних сил рф, частина його бригади (близько 600 осіб) також перейшла на бік окупантів.

У 2016 році Сергій Стороженко був командиром 126-ї окремої бригади берегової оборони чф рф. Пізніше став заступником командувача Тихоокеанським флотом рф із сухопутних військ.

Також закінчив Військову академію Генерального штабу вс рф у 2018 році.

У 2022 році був начальником штабу 35-ї армії рф, яка зазнала великих втрат під Ізюмом. У 2023 році підвищений до генерал-лейтенанта, призначений командувачем 6-ї армії рф, згодом став заступником командувача Ленінградського військового округу.

Станом на 2025 рік Сергій Стороженко обіймає посаду командувача угруповання військ “Харків”, він безпосередньо керує наступальними операціями. Також передає звіти генералу Євгену Нікіфорову, а той – об’єднаному угрупованню російських військ і гш рф.

Стороженка вважають найвищим за званням колаборантом у лавах російської армії.

Військові злочини Сергія Стороженка

Сергій Стороженко зрадив присягу і перейшов на бік росії під час окупації Криму. На момент зради був командиром 36-ї окремої бригади берегової оборони ВМС України (в/ч А2320) у с. Перевальне, АР Крим.

У березні 2014 року Стороженко відмовився виконати наказ про виведення української частини на материк. Він ухвалив рішення про здачу частини окупаційним військам і агітував підлеглих також перейти на службу до Збройних сил РФ.

У підсумку близько 600 військовослужбовців бригади, за даними Стороженка, залишилися в Криму і поповнили лави армії агресора. А сам він очолив на базі цієї частини новостворену 126-ту окрему бригаду берегової оборони Чорноморського флоту рф.

Після початку повномасштабного вторгнення, обіймаючи високі посади у вс рф, Стороженко несе командну відповідальність за дії підлеглих йому сил, що призводять до загибелі мирних жителів.

6-та армія під його керівництвом відіграє головну роль у наступальних діях на Куп’янському напрямку (Харківська область).

Стороженко несе відповідальність за планування і координацію бойових дій на цій ділянці фронту. Вони супроводжуються постійними обстрілами прифронтових міст і сіл.

Стороженка звинувачують у прямій причетності до наказів про нанесення ракетних ударів по місту Суми. Ці удари часто здійснювалися балістичними ракетами по цивільній інфраструктурі. Вони призводили до масових жертв серед мирного населення, руйнування житлових будинків, лікарень та інших об’єктів.

Цей аспект його злочинної діяльності особливо цинічний, оскільки Стороженко сам родом із сусідньої Харківської області. А його родичі проживали в прикордонних районах Сумщини та Харківщини.

Сім’я Сергія Стороженка

У 2005-2007 роках Стороженко зблизився з Оленою Барабаш (Береговою), яка на той момент служила в 36 бригаді берегової охорони і була одружена з Олександром Барабашем, мала сина Андрія 1995 року народження.

У 2007 році Олена Барабаш (Берегова) народила сина Кирила від Сергія Стороженка. 18.09.2009 Стороженко одружився з Оленою Береговою та всиновив її сина зі зміною прізвища та по батькові, який згодом закінчив Академію військово-морських сил імені Павла Степановича Нахімова в місті Севастополь та служить у ВМС рф у місті Фокіно.

Дружина та рідний син постійно переїжджають зі Стороженком за місцями зміни служби. Станом на 2023 рік його син значився учнем 10-А класу в “Зарічненській школі” Сімферопольського району АР Крим, йому вже виповнилося 18 років.