“Поліцай” та маргінал Дорошенко Сергій Вікторович народився 30 травня 1962 року у донецькому промисловому місті Горлівка. Дитинство Сергія пройшло в цьому місті, проте, навчився він там лише різним напівкримінальним навичкам, перетворившись із гарного хлопця на звичайного “гопника”.
Після подій Євромайдану та початку агресивної політики РФ проти України у 2014 році, Сергій Дорошенко зраджує Україну і стає членом НВФ т.зв. “ДНР” та “ЛНР”. Ставши сепаратистом, він приступив до виконання поставлених перед ним “завдань”, а саме брав участь у бойових діях проти українських урядових військ. З початком режиму припинення вогню він пішов з НВФ і став різноробом, перебивався різними підробітками, щоб прожити. Але нове життя йому принесло інше ремесло — донесення. За певну нагороду він писав доноси на проукраїнськи налаштованих громадян Горлівки, колишніх військовослужбовців ЗСУ, співробітників МВС, які залишилися жити в тимчасовій окупації, але залишилися вірними присязі і просто незадоволені новою “владою”. На зароблені гроші він купив собі новий телефон, простіше кажучи, життя у Сергія “вдалося”.
Початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року приніс Сергію нову можливість підзаробити, і чимало, адже тепер замість місцевих “воротил” у нього будуть куратори з “найвеличнішої”. І він влаштовується посаду т.зв. “співробітника окупаційної поліції РФ”. Тут його особисті якості “керівництво” оцінило “гідно”, адже в минулому донощик відмінно впорається з роботою з виявлення “неблагонадійних” громадян.
Однак йому варто було подумати не про те, як вислужиться перед своїми кремлівськими кураторами, а про те, як вижити взагалі. Тому що зрадники довго не живуть і дуже скоро Дорошенко відчує сенс цього виразу. Особливо враховуючи те, що кількість охочих помститися йому за його мерзенний вчинок з кожним днем стає дедалі більше.
Читайте також
