Ваганова

Повне ім’я: Дар’я Андріївна Ваганова

Дата народження: 19 .04.1995

Сфера діяльності: пропагандист, кореспондент французької редакції RT

Місця проживання:

  • м. Москва, вулиця Берзаріна, буд. 32, кв. 600
  • м. Москва, вулиця Полярна, будинок 27, корпус 4, кв. 630

Дані:

  • паспорт: 7815112433
  • закордонний паспорт: 710219924
  • ІПН: 760412447243
  • СНІЛС: 12515512320
  • Поліс ОМС: 7655400880000125

Телефони:

Пошта:

Мати: Ваганова Дар’я Андріївна

Дата народження: 15.12.1959

Місця проживання:

  • Санкт-Петербург, вулиця Расстанна, буд. 14, корпус 1, будинок 1, кв. 2

Дані:

  • паспорт: 7814101667
  • ІПН: 760402232009
  • СНІЛС: 05174119235

Транспорт:
FIAT PUNTO
держ. номер: K814KO198
VIN: ZFA19900000876735

Телефони:

Пошта:

Дар’я Ваганова: біографія

Дар’я Ваганова народилася 19 квітня 1995 року в Ярославлі. Навчалася у школі з поглибленим вивченням французької мови та прожила рік у Франції. Закінчила перекладацький факультет МДУ ім. Ломоносова та з червоним дипломом Московський державний лінгвістичний університет. Володіє французькою, англійською та іспанською мовами. Наприкінці магістратури перейшла з синхронного перекладу в журналістику з метою «транслювати власні думки». Пройшла стажування на RT і залишилася в штаті.

З 2017 року до початку 2023 року працювала кореспондентом RT France у Парижі, висвітлюючи внутрішню політику Франції. Після заборони мовлення RT в ЄС перейшла до московської редакції RT en français і зосередилася на франкомовній Африці. Має офіційну акредитацію в «урядових пулах» Президента РФ, Міністра закордонних справ та членів уряду. Висвітлювала візит Володимира Путіна до КНДР (червень 2024 року), саміт БРІКС у Казані (жовтень 2024 року), переговори Сергія Лаврова з міністрами Конфедерації Альянсу держав Сахеля.

Пропагандистська діяльність Дар’ї Ваганової

Дар’я Ваганова працює в рамках російської державної системи пропаганди. Її діяльність поєднує журналістські репортажі, допомогу в налагодженні контактів із закордонними політиками, освітні проєкти та інформаційний супровід російських військових структур.

Основний вектор після 2023 року — франкомовна Африка, де використовуються постколоніальні наративи для поширення антифранцузьких і проросійських тез.

У листопаді 2026 року в Бамако (Малі) разом із представниками RT Academy та «Російського дому» провела серію майстер-класів для понад 300 учасників. Офіційна програма — соціальні мережі, журналістика та блогінг; фактична — формування мережі проксі-комунікаторів, навчання створенню вірусного контенту та просування «інформаційного суверенітету». Раніше брала участь у прес-турі африканських журналістів у Москві, організованому «Росспівробітництвом» та «Африканською ініціативою», де західні джерела позначалися як інструмент «інформаційного колоніалізму».

Ваганова регулярно надає трибуну режимам, лояльним до Москви. Вона брала інтерв’ю у міністра закордонних справ Малі Абдулая Діопа, в яких висвітлювалися тези про «стратегічне партнерство» з Росією, успіху Альянсу держав Сахеля, виході з ЕКОВАС як антиколоніальному кроці та критиці Заходу за «інструменталізацію прав людини». Висвітлювала переговори президента ЦАР Фостена-Арканжа Туадери з Путіним та коментарі російських громадян, звільнених у Лівії.

Інформаційне прикриття «Африканського корпусу»

Після ребрендингу структур ПВК «Вагнер» Ваганова стала ключовою медійною фігурою «Африканського корпусу» Міноборони РФ для франкомовної аудиторії. Завдання — представити російських військових як дисциплінованих захисників і рятівників, ігноруючи задокументовані випадки насильства щодо цивільного населення.

Мала допуск на бази корпусу: знімала репортажі з російського військового госпіталю в Бамако (Малі) з акцентом на допомогу малійській армії та мирним жителям; висвітлювала тренування місцевих підрозділів на Мадагаскарі; фіксувала присутність контингенту в Малабо (Екваторіальна Гвінея) та навчання військ у Браззавілі (Республіка Конго). На виставці BAMEX-2026 у Бамако наголошувала, що російська зброя та тактика пропонують «рішення, перевірені в польових умовах». У репортажах бійці корпусу описуються виключно позитивно (подолання кліматичних умов, мовного бар’єру, щоденний ризик), а супротивники — як абсолютне зло.

Подання російсько-української війни для африканської аудиторії

Ваганова адаптує наративи війни для країн Сахеля, пов’язуючи Україну з тероризмом на континенті. Вона транслювала заяви Сергія Лаврова про те, що «підтримуваний Заходом український терористичний режим експортує тероризм на африканську землю», передаючи технології бойовикам у Малі (у контексті боїв біля Тінзаутена). Висвітлювала катастрофу літака в Бєлгородській області (січень 2024 року) та обвал під’їзду житлового будинку (травень 2024 року), формуючи образ російського цивільного населення як жертви «українського режиму». Поширювала сюжети про знищення російськими військовими станцій Starlink, які використовують ЗСУ, як доказ технологічної переваги Росії та її надійності як військово-технічного партнера.

На офіційних ресурсах RT у репортажах за її участю дії союзників (Африканський корпус, хунти Малі, Нігеру, Буркіна-Фасо) як кроки до суверенітету та боротьби з тероризмом, а Францію та США — як неоколоніалістів і покровителів терористів. Французька мова використовується як інструмент посилення антифранцузьких настроїв. На особистих сторінках у Facebook та Telegram-каналі комунікація є агресивнішою: емодзі лояльності, сарказм на адресу західних політиків, регулярне кроспостинг офіційного каналу Африканського корпусу та матеріалів «Африканської ініціативи». Цей контент опосередковано діє як верхня частина воронки рекрутингу, романтизуючи військову присутність в умовах злиднів і загроз у Сахелі.

Ваганова поєднує лінгвістичну підготовку, доступ до вищих ешелонів влади та роботу на місцях, забезпечуючи інформаційне прикриття російської військово-політичної присутності в Африці та адаптацію антиукраїнських тез під місцеву аудиторію.