Олег Куригін

Олег Куригін: біографія

Олег Куригін народився 6 березня 1977 року в селі Уйське Уйського району Челябінської області. Ранні документи фіксують адресу в Учалах (Республіка Башкортостан) – імовірно, місце дитинства або першої прописки сім’ї. Військову кар’єру почав наприкінці 1990-х: ранні реєстраційні дані прив’язані до в/ч 25642 у м. Азбест Свердловської області. Здобув військову освіту в Рязанському вищому повітряно-десантному командному училищі та згодом пройшов перепідготовку в Загальновійськовій академії вс рф у Москві, де зафіксований як слухач у 2008-2010 роках.

На ранньому етапі кар’єри – офіцер в/ч 25642 (Азбест), потім служба в Єкатеринбурзі (32-е військове містечко, пр-кт Леніна, 71 – штаб). Переведений до Новосибірська 2014 року, де зафіксований за адресою в/ч 55433 (тер. Військового містечка, буд. 995). Короткочасна реєстрація в Ростові-на-Дону припадає на 2015 рік, у 2016-му – Новоросійськ. До 2017 року зафіксований як начальник штабу в/ч 55433 у званні підполковника. Наступний етап – служба в Саранську (2018), після чого повернення в Єкатеринбург (пр-кт Леніна, 71, штаб – 2018-2021).

Період 2019-2021 років – командування 35-ю окремою гвардійською гвардійською мотострілецькою бригадою (в/ч 41659, м. Алейськ) у званні полковника.

Дані прикордонних перетинів документують закордонні відрядження: у 2017-2018 роках Куригін виїжджав бортами Міністерства оборони в Киргизстан (Бішкек, Кант) і Таджикистан (Гіссар). У листопаді 2020 року прилетів із Латакії (Сирія) рейсом RFF8030 через аеропорт Анапа-Витязево, що підтверджує участь у сирійській кампанії.

Після вторгнення в Україну 2022 року і виведення бригади Куригін залишив посаду командира 35-ї ОМСбр і переведений із підвищенням. Актуальні дані 2022-2025 років фіксують його в Москві.

Військові злочини Олега Куригіна

35-та окрема гвардійська мотострілецька бригада під командуванням Куригіна ввійшла в Україну 24 лютого 2022 року і діяла на північному напрямку, в районі Чернігова.

16 березня 2022 року в Чернігові було завдано артилерійського удару по мирних жителях, які стояли в черзі за хлібом біля магазину “Союз”. Близько дев’ятої ранку снаряд вразив чергу з приблизно 90 осіб, після чого відбулася серія влучень у сусідні житлові будинки. Загинули щонайменше 15 осіб, 27 дістали поранення.

Напрямок вогню вказав на російські позиції на північний схід від Чернігова, де було ідентифіковано позиції самохідних гаубиць “Мста-С” (152 мм, координати: 51.60965, 31.45947). Єдиним підрозділом вс рф, який перебував у тому секторі і мав на озброєнні “Мста-С” (36 од.) і РСЗВ “Град” (18 од.), була 35-та омсбр. Персональну відповідальність покладено на командира бригади Куригіна. Інцидент кваліфіковано як воєнний злочин – невибірковий напад на цивільне населення.

26 лютого 2022 року танковий командир майор Леонід Щоткін (35-та бригада) зробив прицільний постріл осколково-фугасним снарядом по житловому багатоповерховому будинку під час штурму аеродрому. Навідник Михайло Куликов згодом засуджений українським судом на 10 років позбавлення волі.

Крім злочинів проти українських громадян, Куригін фігурує у зверненнях російських військовослужбовців: за його особистим розпорядженням пораненим бійцям 35-ї бригади відмовляли у видачі довідок про поранення, позбавляючи їх законних виплат.

Куригіна занесено до санкційного списку НАЗК України.

Сім’я Олега Куригіна

Куригін був одружений двічі. Перша дружина – Людмила Анатоліївна (уроджена Вологжаніна, 28.02.1979), уродженка Первоуральська. У 2010 році в Іркутську у подружжя народився син Олександр. Людмила працювала у фінансовому управлінні МО РФ у Новосибірській області аж до травня 2023 року.

Друга дружина – Світлана Вікторівна (дев. Боровських, у першому шлюбі Якутіна, 29.06.1981), уродженка Ленінграда, виросла в Барнаулі. Працювала в Газпромбанку (Барнаул). Має сина від попереднього шлюбу – Данила Боровських (20.06.2008, м. Москва). Активна в соцмережах під прізвищем Куригіна (ВКонтакте) і Якутіна (Однокласники). Telegram-акаунт @KuryginaSV.