Біографія Василя Алєксєєва
Василь Алєксєєв народився 23 жовтня 1984 року в селі Шихазани, Чуваська Республіка. Там зараз мешкають його батьки, там же виріс і сам Алексєєв. З 1991 по 2002 рік він навчався у місцевій середній школі імені М. Сеспеля. Під час навчання брав участь у військово-патріотичних таборах.
Після школи Алєксєєв вступив до Новосибірського вищого військового командного училища на загальновійськовий факультет. Там готують майбутніх офіцерів командного складу для Сухопутних військ рф, зокрема для мотострілецьких підрозділів.
Зараз Алєксєєв мешкає з родиною у Московській області, у Наро-Фомінському міському окрузі, у селищі Калінінець. Прямо з його вікна видно 290-й танковий полк, який входить до складу 2-ї гвардійської мотострілецької Таманської дивізії, де, судячи з усього, і розпочалася військова кар’єра Алєксєєва.
Загалом про службу Алєксєєва відомо, що вона проходила неподалік від його нинішнього будинку. Передостаннім місцем служби був 13-й танковий полк, який базується в самому Наро-Фомінську. Там Алєксєєв очолював штаб і водночас був заступником командира. У складі цього ж полку Алєксєєв вторгся на територію України.
Василь Алєксєєв: військові злочини
На яких би високих посадах не перебував Алєксєєв, навколо підпорядкованих йому підрозділів незмінно відбувалися жорстокі події — як усередині самих підрозділів, так і на окупованій території України.
Так, 13-й танковий полк брав участь в окупації Тростянця Сумської області. Російські військові грабували будинки та магазини, викрадали й катували місцевих жителів, відкривали вогонь по цивільних і довели місто до гуманітарної катастрофи.
Наприклад, один з військовослужбовців полку, Вадим Шишимарін, розстріляв беззбройного 62-річного пенсіонера, який просто їхав по вулиці на велосипеді. Незабаром полк був розбитий біля того самого Тростянця. Також є інформація, що значна частина танків виявилася несправною через розкрадання комплектуючих, а командир полку після поразки покінчив з собою.
Наразі ж Алєксєєв командує 41-м мотострілецьким полком, який з 2024 року воює на Харківському та Сумському напрямках. Його підлеглі брали участь у боях поблизу Огурцово, Вовчанська та Стариці, а згодом діяли в районі Миропілля. Наступ рашистів супроводжувався ударами по житлових кварталах, руйнуванням будинків та об’єктів інфраструктури, загибеллю мирних жителів, викраденнями та незаконним утриманням цивільних осіб.
До того ж керівництво 41-го мсп, згідно з поширеними матеріалами, намагалося приховати наслідки провальних штурмів та масової втечі військовослужбовців. Тих, хто самовільно залишив позиції нібито зараховували до «безвозвратних втрат», звільняючи місця у штаті та маскуючи реальний некомплект.
Сім’я Василя Алєксєєва
Про те, що Василь вбиває мирних українців, знає й пишається все село, звідки він родом. За це поважають і його матір Галину, яка працює медичною працівницею в Канашській районній лікарні ім. Ф. Г. Григор’єва. Під час голосування у вересні 2025 року про Галину в соціальних мережах з гордістю писали, що вона «є матір’ю сина Василя, який служить командиром полку і бере участь у війні», і прийшла проголосувати в такий важливий для росії день.
Дружина Алексєєва, Оксана, теж медик — вона працює лікарем-педіатром у філії Петровської Наро-Фомінської районної лікарні № 2. Судячи з відгуків, вона досить успішний лікар, але насправді виникають питання: її власні діти постійно хворіють.
Наприклад, у молодшого сина Кирила були проблеми з печінкою та нирками, і йому дуже часто призначають ліки від застуди. Максиму пощастило більше — у його медичній карті менше записів, ніж у старшого брата.
Василь Алєксєєв у свій час майже на професійному рівні грав у футбол і був капітаном команди «Спарта». Слідами батька пішли й його сини — обидва грають у футбол. Можливо, футболом все не закінчиться, і військова служба стане для Алєксєєвих сімейною справою.
Читайте також
