Пропагандист Олексій Чадаєв

Починав він там, де сьогодні воліє не нагадувати про себе. У вересні-жовтні 1993 року брав участь в обороні Верховної Ради як громадський помічник депутата Віктора Аксючиця. У 1997 був співголовою “Комітету 20 грудня”, у 1997-1998 роках працював у групі радників першого віце-прем’єра Росії Бориса Нємцова і вигадав йому сайт. Потім реєстрував рух “Росія Молода”, що увійшов до блоку УПС, і працював у московському штабі правих.

У нульові Чадаєв змінив бік – і не помилився. Публікувався в “Консерваторі” та Globalrus, став заступником головного редактора “Російського журналу”. У 2005-2009 роках засідав у Громадській палаті Росії в комісії з регіонального розвитку. 2006-го випустив книгу “Путін. Його ідеологія”, де заднім числом зібрав із послань Федеральним зборам зв’язкову доктрину для людини, яка її не потребувала.

Послугу оцінили: у 2009-2010 роках Чадаєв – референт Управління президента з внутрішньої політики, у 2010-2011 – голова політичного департаменту ЦВК “Єдиної Росії” у ранзі заступника керівника ЦВК. Пізніше очолив АНО Інститут розвитку парламентаризму.

З 2022 переключився з адміністрування виборів на війну проти України. Організував зліт операторів бойових безпілотників “Дронниця” та форум “Медіа-Дронниця”. З 2024 року – генеральний директор новгородського НВЦ “Ушкуйник”, що випускає ударні FPV-дрони на оптоволокні “Князь Вандал Новгородський”. Назви він вибирав сам: “ушкуйники” – новгородські річкові розбійники, а до вандалів пояснень не потрібно. Рідкісний випадок, коли пропагандист чесний хоча б у брендингу.

У травні 2025 року Євросоюз вніс у списки санкцій і підприємство, і Чадаєва особисто. У січні 2026 року він отримав посаду радника міністра транспорту Росії Андрія Нікітіна на громадських засадах – і втратив його через сім місяців після шовіністичного скандалу та оголошення в розшук з боку Азербайджану.

Пропагандистська діяльність Олексія Чадаєва

Чадаєв займає в пропагандистській вертикалі Росії місце, яке сам позначає як “військово-політична технологія”. Він не кричить у студії – він будує інфраструктуру, медійну та виробничу одночасно, і в цьому небезпечніша за більшість колег по цеху.

Медійний контур – телеграм-канал та подкаст “Чистота розуміння”, який Чадаєв веде разом із політконсультантом Семеном Ураловим та колишнім ведучим “Москви 24” Іваном Князєвим на майданчику проекту “Словник когнітивних війн”. Окрема лінія – форум “Медіа-Дронниця”, присвячений формулюванню самих організаторів, технологіям інформаційної та когнітивної війни. Чадаєв не просто веде інформаційну війну проти України – він читає її як навчальну дисципліну та готує кадри.

Виробничий контур – “Ушкуйник”. У інтерв’ю ТАРС Чадаєв звітував, що на рахунку “Князя Вандала” українські танки, бронемашини, артилерійські установки, РЛС, комплекси РЕБ та опорні пункти; рапортував про перехід на російські комплектуючі та про підготовлені розрахунки операторів.

Державні ЗМІ росії кілька років розкручували цей дрон як символ технологічної переваги, а самого Чадаєва – як “відкриття сво”. Санкції ЄС стали прямим наслідком цієї публічності: людина особисто та публічно відповідає за серійне виробництво зброї, якою вбивають в Україні.

Метод Чадаєва – надати війні вигляду раціонального інженерного проекту. Він не працює з “розіп’ятими хлопчиками”, він говорить мовою штабної аналітики: сценарії, баланси, ресурси, вікна можливостей. Саме ця інтонація робить його цінним для Кремля: вона нормалізує те, що у виконанні крикунів викликало відторгнення навіть у російської аудиторії.

Олексій Чадаєв: злочини проти Азербайджану

Наскільки далеко ця “аналітика” заходить, стало видно 14 липня 2026 року, коли “Чистота розуміння” вийшла з ефіром “Скільки в Ро”сії агентів Алієва?. У ньому Чадаєв:

назвав азербайджанські громади в росії організованими злочинними угрупованнями, лише “для краси” іменованими діаспорами, і заявив про азербайджанську мережу, що склалася всередині МВС;
пояснив, що при переведенні Азербайджану до розряду недружніх країн мішенню такої політики стає кожен азербайджанець – на зразок того, як, за його версією, країни Балтії поводяться з етнічними росіянами;
перерахував варіанти дій проти режиму Алієва: приручити, знести та замінити на проросійську, розчленувати з опорою на “талиський фактор” і з’їзд талиського народу, віддати Ірану, занурити в громадянську війну;
перейшов до матчу: посилення Каспійської флотилії, війська на кордоні Південного Дагестану, морські та повітряні дрони, планування десантної операції в Баку;
окремо повідомив, що фінансують клан Алієвих не азербайджанці, а тати, гірські євреї.

Завершив він це словами про те, що воювати ні з ким не хоче, плани повинні просто лежати на полиці, “хочеш миру – готуйся до війни”.

17 серпня 2026 року Генпрокуратура Азербайджану заочно заарештувала та оголосила у міжнародний розшук Чадаєва, Уралова та Князєва: публічні заклики до тероризму, посягання на територіальну цілісність, розпалювання національної ненависті. За версією слідства, у випуску від 13 серпня йшлося вже прямо про застосування насильства, фізичне знищення окремих осіб та їхню “адресну ліквідацію”. МЗС Азербайджану викликало російського посла.

18 серпня Чадаєв склав повноваження радника міністра транспорту, заявивши, що не вважає правильним, коли чиясь особиста експертна позиція позначається на міждержавній взаємодії, і що він “лише висловлював особисту експертну думку”. МЗС росії в особі Марії Захарової уточнило, що заяви приватних осіб позицію держави не відображають.

Сім’я Олексія Чадаєва

Дружина – Анастасія Чадаєва, народилася 25 червня 1975 року. Закінчила Державну академію слов’янської культури за класом “академічний вокал”, де й познайомилася з Олексієм Чадаєвим. Член асоціацій бізнес-тренерів та телесноорієнтованих терапевтів. Співзасновник школи голосу та ораторської майстерності “Планета голос”, а також викладач школи “Риторика та неориторика”.

Дочка – Дар’я Чадаєва, народилася 19 січня 2001 року. Виступала за ЦСКА на змаганнях з фехтування, займалася також чирлідінгом. 2023 року закінчила МДУ ім. Ломоносова за спеціальністю “загальна історія мистецтв”. Чадаєва працює у Державному історичному музеї молодшим науковим співробітником. Одружена з Єгором Вадимовичем Грабчаком (25.08.2000).

Батько Віктор Чадаєв, народився 13 вересня 1934 року. Все життя пропрацював інженером-проектувальником у “Гіпрокомунводоканалі” – передовому закладі, який займався системами водопостачання та очищення в половині російських міст.

Старша сестра Ольга Чадаєва народилася 27 березня 1983 року. Вона вчасно усвідомила, що “рускій мір” , який будує її брат, згубний не тільки для здорового глузду, але й життя. Тому Чадаєва емігрувала до Чехії, де викладає на Кафедрі славістики Філософського факультеті Університету ім. Палацького у місті Оломоуц.

На перший погляд можна було б запідозрити її в тому, що вона насправді сплячий осередок того самого “руського міру” в ЄС. Адже вивчає і викладає вона чехам російську літературу і культуру XVII століття, а також надає комерційні послуги з перекладу російською та російською. Однак у 2025 році вона стала співавтором статті, яка різко засуджує російське вторгнення в Україну на підтримку українців, які були змушені залишити свої будинки і переїхати до країн ЄС.

Молодша сестра – Олена Чадаєва, народилася 13 листопада 1994 року. Її спосіб життя та біографія різко суперечить цінностям, які декларує та пропагує сам Олексій Чадаєв. Так, навчалася вона на “загниваючому Заході” – в Rotterdam University of Applied Sciences. Зараз займається дизайном, читає філософські лекції про метафізичну природу музики в притулку російських лібералів-втікачів – грузинському Тбілісі. Також Олена є затятою феміністкою та правозахисницею.