Дмитро Михайлов: біографія
Дмитро Михайлов народився 22 березня 1987 року в селі Шингак-Куль Чишмінського району Республіки Башкортостан. Із 2011 до 2018 року проходив військову службу в закритому військовому містечку Хабаровськ-43 Хабаровського краю. У 2018 році переведений до Набережних Човнів, із 2021 року влаштувався в с. Заліман Богучарського району Воронезької області, у безпосередній близькості від м. Богучар, місця дислокації 252-го гвардійського мотострілецького полку (в/ч 91711).
З лютого 2022 року бере участь у повномасштабному вторгненні рф в Україну. У травні 2022 року, будучи у званні майора, був представлений пропагандистською машиною міноборони рф як “герой” – Перший канал і офіційний телеграм-канал міноборони рф розповсюдили матеріал про те, що “майор Дмитро Михайлов і його мотострілецький полк звільнили один із населених пунктів”. Позивний у рашиста “Курган”.
У лютому 2025 року особисто доповідав начальнику Генерального штабу вс рф генералу армії Валерію Герасимову під час інспекції угруповання військ “Захід”. Фотографію зустрічі розтиражували російські державні ЗМІ під заголовком “Ініціатива в наших руках”. 19 лютого 2024 року указом президента рф №129 Михайлову присвоєно військове звання генерал-майора. За три роки рашист виріс із майора до генерал-майора і командира дивізії – кар’єра, побудована на крові українських громадян. Станом на березень 2026 року обіймає посаду командира 144-ї гвардійської мотострілецької дивізії 20-ї гвардійської загальновійськової армії зс рф у складі угруповання “Захід”.
Військові злочини Дмитра Михайлова
З 24 лютого 2022 року підрозділи 252-го гвардійського мотострілецького полку (в/ч 91711), у якому Михайлов обіймав посаду начальника штабу, діяли на харківському та ізюмському напрямках. Полк брав безпосередню участь в ударах по мирному населенню і цивільній інфраструктурі регіону. За час окупації Харківської області загинуло понад 1 000 мирних жителів, серед яких діти. Після звільнення Ізюма у вересні 2022 року виявлено масові поховання – 447 тіл, 30 з яких мають явні сліди тортур.
У період 2023-2025 років підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії під командуванням Михайлова діяли на Лиманському напрямку, тероризуючи мирне населення Харківщини та Донеччини. Дивізія задіяна в штурмових діях у районах Степова Новоселівка, Загоруйлівка, Лозова, Кам’янка Харківської області, а також Дробишеве, Катеринівка, Кіровськ (Донецька область) і Серебрянського лісництва. У листопаді 2025 року міністр оборони рф Бєлоусов особисто привітав дивізію із захопленням Новоселівки.
19 березня 2026 року Михайлов віддав наказ про масштабний наступ на Лиманському напрямку. Кинувши в штурм понад 50 мотоциклів і квадроциклів, бронетехніку та значну кількість піхоти, рашист відправив своїх солдатів на забій. Атака захлинулася – позиції українських захисників встояли. За даними 66-ї окремої механізованої бригади та Генштабу ЗСУ, лише за кілька годин знищено 43 окупанти, 6 одиниць бронетехніки, 10 квадроциклів та 5 мотоциклів. Загальні втрати техніки склали понад 80 одиниць, зокрема 3 танки, 11 БМП і БТР, 5 артилерійських систем.
За весь час участі в повномасштабному вторгненні Михайлов і підрозділи під його командуванням причетні до численних злочинів проти українського народу. Усі причетні будуть встановлені та притягнуті до відповідальності за свої злочини.
Сім’я Дмитра Михайлова
Дмитро Михайлов одружений на Михайловій Айсилу Альбертівні, уродженці м. Набережні Челни Республіки Татарстан. Разом із чоловіком дружина рашиста послідовно міняла адреси відповідно до його військових переказів: Хабаровськ-43, Набережні Челни, Клинці, с. Залиман Воронезької області. Заліман Воронезької області. У рашиста є син, Михайлов Радмір Дмитрович (16.02.2010).
Читайте також
