Копірайтер, воєнкор, кадровик, менеджер, постачальник, охоронець, прибиральник, машиніст бульдозера, шахтар та пропагандист. Все це і Михайло Володимирович Полинков, який народився 15 жовтня 1972 року в м.Магадан. Прописано в м.Узлова, Тульської області по вулиці Трегубова будинок 47, квартира 20. Одружений, є троє дітей: дві дівчинки та один хлопчик. Особисте життя особливо не приховує, сімейні фотографії можна знайти у відкритому доступі (на сторінках у соціальних мережах).
Середню освіту здобув у школі-інтернаті в селищі Мій-Уруста, Магаданській області. Після школи-інтернату пішов до армії. Хотів із друзями у ВДВ, але не взяли (через погляд). Довелося служити в інженерно-саперному батальйоні ППО. Після армії пішов працювати на шахту. Вищу освіту здобув у Новомосковському інституті Російського хіміко-технологічного університету імені Д.І.Менделєєва. Навчався за спеціальністю «інженер з автоматизації технологічних процесів та виробництв».
Все життя працював не лише за фахом. Спершу працював копірайтером, писав тексти для реклам. Потім брався за будь-яку роботу. Був навіть дитячим аніматором. Усе життя мріяв бути археологом. Тому у 2011 році вступив до пошукового загону «Д.О.Н.». Навички копірайтингу допомогли Полинкову залучати багато невинних людей до вступу у військові дії. Визнає, що він вербувальник добровольців. Йому потрібно обрати тих, хто зможе вижити. Свою провину у смертях добровольців не визнає. Водночас розповідає, що один із відібраних ним підрозділів повністю загинув під Донецьким аеропортом у 2014 році. Другий підрозділ загинув уже під Луганським аеропортом у 2014 році. Важко порахувати навіть скільки людей Полинков убив власним підписом, відправивши їх бути «м’ясом» на територію Донецької та Луганської області. Ймовірно, на той момент Полинкова підкупили, щоб на фронт були відправлені люди недосвідчені і не загрожують українській армії.
Полинків двічі судимий. Перший термін відбував за незаконне полювання (браконьєрство), коли у молодості проживав на Колимі. Наприкінці 90-х був засуджений ще раз — на рік умовно за зберігання наркотиків. Ймовірно, Полинков і надалі продовжує займатися забороненою діяльністю, оскільки часто був помічений у каламутних компаніях.
Колишній карний злочинець Полинків обіймає посаду координатора добровольців. Він адміністратором пабліка Вконтакте «ДОБРОВОЛЕЦЬ.ОРГ. ОБОРОНА НОВОРОСІЇ». Нині називається «Солдатська правда». Це військово-політичний блог, який нібито займається об’єктивним висвітленням війни в Україні, а за фактом пропагує війну та вбивство українців.
Роль Полинкова в Росії – знайти і відправити під кулі якнайбільше нових людей, але ніколи не бути причетним до війни віч-на-віч. Раніше цим займався губернатор Павло Губарєв, який набирав добровольців для захисту кордонів РФ. Насправді молоді люди їхали в іншу країну, там же й гинули.
Безумовно, важливо здійснювати постачання забезпечення для армії, але це задля захоплення чужих територій і більше для вбивства мирних громадян. Полинків – права рука Стрєлкова-Гіркіна. Маючи руки по лікті у крові, він продовжує збирати кошти з населення потреби армії. Але не лише Михайло Полинков замішаний у жорстоких вбивствах. Наприклад, його батько – затятий шанувальник Стрєлкова, який не поважає навіть президента РФ. Володимир Полинков часто виступає на мітингах із захисту прав і свобод у РФ, заявляючи, що йому соромно за свою країну. Також Володимир мріє про повернення СРСР, за що й пішов воювати у 2014 році із сином у складі незаконних збройних формувань РФ на території України. 2015 року Володимир Полинков був старшиною розвідувального взводу.
2015 року Полинков здав списки російських «добровольців» до СБУ, які приїхали воювати на Донбас. Але ця інформація швидко зам’ялася, щоб не злякати бажаючих підписуватись на смерть в організації Михайла Полинкова.
Мета його інформаційної діяльності – залучити якнайбільше людей, щоб отримати більше грошей, і одночасно сховатися за спиною у Гіркіна, якщо щось раптом піде не так.
Як до пропагандиста до Полинкова також є питання. Часто його «вкидання» настільки дурні, що незрозуміла навіть їхня мета. Як «докази» його діяльності, він публікує скріншоти із замазаними даними, виразами, іменами. За надання достовірної інформації Михайло замовчує.
Полинків уже по шию в крові, на ньому висять десятки тисяч смертей. Втомившись від постійних звинувачень від родичів загиблих, він почав вести свій особистий Ютуб-канал, що набагато простіше, ніж відгрібати гріхи минулого.
Читайте також
